Щоденне президентське резюме

Щоденне президентське резюме (англ. President's Daily Brief, PDB^[1], також зустрічаються назви President's Daily Briefing, President's Daily Bulletin) — секретний документ, який щоранку надається президенту США директором Національної розвідки. Резюме призначене для ознайомлення голови країни з точними, своєчасними та об'єктивними розвідувальними даними щодо значущих для інтересів США міжнародних подій. Щоденне президентське резюме зазвичай містить від 10 до 15 сторінок (за іншими даними: 4 сторінки^[2] або 12-30 сторінок^[3]) і подається президенту США в шкіряній палітурці.^[4]

Президентське резюме 1960-их років

Ліндон Джонсон ознайомлюється з резюме

Історія

Перший документ такого роду під назвою «Контрольний список президента» був підготовлений співробітником ЦРУ Річардом Леманом^[en] для тодішнього очільника країни Джона Кеннеді 17 червня 1961 року. Документ подавав інформацію у вигляді списку з короткими секціями. Спочатку до нього мав доступ винятково президент, але потім дозвіл на ознайомлення поширили й для міністра оборони й голови Об'єднаного комітету начальників штабів. Кеннеді зазвичай самостійно ознайомлювався з резюме, і тільки у випадку потреби проводив додаткову консультацію з радниками й оточенням^[5].

Підготовка PDB була, як правило, винятковою прерогативою ЦРУ при залученні даних від інших членів розвідувальної спільноти США. Однак, зі створенням посади Директора Національної розвідки у 2005 році, обов'язок щодо підготовки PDB перейшов до нього, для чого в структурі Управління була введена спеціальна посада — помічник по щоденному президентському резюме заступника Директора Національної розвідки з аналізу. Згідно з чинною в США системою класифікації секретної інформації, PDB належать до документів категорії «цілком таємно», категорія 1.4 (с).

Політична значущість щоденного президентського резюме настільки велика, що у 2000 році директор ЦРУ Джордж Тенет спільно з Національним управлінням архівів і документації зайняв позицію, що жодне з PDB не підлягає публікації незалежно від того, наскільки давнім або історично вагомим воно є. Арі Флейшер, колишній прес-секретар Білого дому, на брифінгу від 21 травня 2002 заявив, що PDB є найбільш «чутливим» секретним документом в уряді США^[6][7].

Резюме про теракти 11 вересня

Щоденне президентське резюме від 6 серпня 2001

8 квітня 2004 року, в перебігу роботи Комісії щодо розслідуванню терактів 11 вересня 2001 було заслухано свідчення тодішнього радника з національної безпеки Кондолізи Райс. На основі її прохання Комісія закликала розсекретити президентське резюме від 6 серпня 2001, назване «Бен Ладен має намір атакувати США» (англ. Bin Ladin Determined To Strike in US). Двома днями потому Білий дім опублікував цей документ з мінімальними редакційними правками:

Розсекречено і затверджено для оприлюднення, 10 квітня 2004 Бен Ладен має намір атакувати США Таємні повідомлення, відомості від іноземних урядів та у засобах масової інформації вказують на те, що Бен Ладен ще з 1997 року планував організувати терористичні атаки в США. Саме це Бен Ладен мав на увазі в інтерв'ю на американському телебаченні у 1997 і 1998 роках, заявляючи, що його послідовники візьмуть приклад з організатора теракту проти Всесвітнього торгового центру Рамзі Юсефа і «принесуть війну в Америку». Згідно з даними, представленими [-----------] службою, після американських ракетних ударів по його базі в Афганістані 1998 року, Бен Ладен розповів своїм прихильникам, що хоче завдати удару у відповідь по Вашингтону. В той самий час таємний агент, впроваджений в «Єгипетський Ісламський джихад» проінформував [------] службу, що Бен Ладен планує перекинути своїх людей в США для організації теракту. Розроблена змова, яку Бен Ладен намагався реалізувати в Канаді у 1999 році під час святкування нового тисячоліття, могла б стати частиною першої серйозної спроби здійснити терористичний удар по США. Засуджений за її підготовку, Ахмед Рессам повідомив ФБР, що мав намір самостійно атакувати міжнародний аеропорт Лос-Анджелеса, а помічник Бен Ладена Абу Зубайда надавав йому підтримку і допомогу в цьому. Рессам також зазначив, що в 1998 році Абу Зубайда планував власну акцію в Сполучених Штатах. За його словами, Бен Ладен був в курсі операції в Лос-Анджелесі. Хоча Бен Ладену не вдалося здійснити власні задуми, його атаки проти посольств США в Кенії й Танзанії у 1998 році продемонстрували, що він готує свої операції по кілька років і не має наміру відступати навіть у випадку невдач. Його однодумці взяли під спостереження наші представництва в Найробі і Дар-ес-Саламі ще у 1993, хоча деякі члени осередку його організації в Найробі, які планували вибухи, були арештовані та депортовані у 1997. Члени «Аль-Каїди», зокрема ті, що мають громадянство США, упродовж багатьох років мешкали або приїжджали в Сполучені Штати, і, ймовірно, дана група терористів підтримувала структури, що могли надавати допомогу у проведенні атак. Два члени «Аль-Каїди», які були визнані винними в таємній підготовці вибухів наших посольств у Східній Африці, були громадянами США, а один із керівних членів «Єгипетського ісламського джихаду» проживав в Каліфорнії в середині 1990-х. У 1998 таємне джерело повідомило, що осередок Бен Ладена в Нью-Йорку набирає молодих мусульман-американців для участі в атаках. Ми не мали можливості підтвердити деякі найбільш сенсаційні повідомлення про загрози, зокрема повідомлення від [--------------] служби 1998 року з попередженням про те, що Бен Ладен має намір викрасти американський літак, аби домогтися звільнення «Сліпого шейха» Омара Абделя Рахмана та інших осіб, які утримуються в США. Тим не менш, з того часу інформація ФБР свідчить про підозрілу активність екстремістів у нашій країні, включаючи недавнє стеження за федеральними будівлями в Нью-Йорку, пов'язану з приготуваннями до угону літака або інших видів атак. Зараз ФБР веде близько 70-ти оперативних розслідувань, пов'язаних з Бен Ладеном. ЦРУ і ФБР перевіряють інформацію від людини, яка зателефонувала в травні в наше посольство в Об'єднаних Арабських Еміратах, повідомивши, що група прихильників Бен Ладена перебуває в США і планує атаки з використанням вибухівки. Винятково для президента 6 серпня 2001 [---------] Розсекречено і затверджено для оприлюднення, 10 квітня 2004

Див. також

• Президент США
• Секретна служба США
• Ситуативна кімната (Білий дім)
• Класифікація секретної інформації у США

Примітки

1. Central Intelligence Agency Directorate of Intelligence Products Page. Архів оригіналу за 16 червня 2006. Процитовано 16 червня 2006.
2. Gordon Thomas (11 листопада 2008). President’s Daily Brief: Aufholen für Obama in der wirklichen Welt der Spione. Epoch Times Deutschland. Epoch Times Europe. Процитовано 1 травня 2011.
3. John L. Helgerson (22 травня 1996). CIA Briefings of Presidential Candidates (pdf). Center for the Study of Intelligence (englisch) . Central Intelligence Agency. Архів (PDF) оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 1 травня 2011.
4. Robert Windrem (4 грудня 2004). What is the President’s Daily Brief?. MSNBC Interactive (englisch) . MSNBC. Архів оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 1 травня 2011.
5. Blanton, Thomas S. (12 квітня 2004). The President's Daily Brief. National Security Archive. Архів оригіналу за 6 серпня 2007. Процитовано 17 жовтня 2013.
6. Press Briefing by Ari Fleischer [Архівовано 17 квітня 2017 у Wayback Machine.] 21 травня, 2002, з вебсайту Білого Дому
7. Under Bush, the Briefing Gets Briefer [Архівовано 24 серпня 2018 у Wayback Machine.], a May 24, 2002 Washington Post article

Посилання

• President's Daily Brief: Delivering Intelligence to Kennedy and Johnson [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]
• The Collection of Presidential Briefing Products from 1961 to 1969 at the CIA website [Архівовано 27 серпня 2017 у Wayback Machine.]
• Previously Released President's Daily Briefs [Архівовано 7 жовтня 2016 у Wayback Machine.] в Архіві національної безпеки, Університеті Джорджа Вашингтона.
• August 6, 2001 PDB from CNN [Архівовано 13 квітня 2004 у Wayback Machine.]
• «David Priess talked about his book, The President's Book of Secrets: The Untold Story of Intelligence Briefings to America's Presidents from Kennedy to Obama» [Архівовано 17 червня 2017 у Wayback Machine.], 06.03.2016.