| Микита Михейович Шумило | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 28 травня (10 червня) 1903 с. Михайлівка, нині Кам'янського району Черкаської області | |||
| Помер | 5 березня 1982 (78 років) Київ | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Громадянство |  СРСР | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | прозаїк, перекладач | |||
| Мова творів | українська | |||
| Жанр | оповідання, повість, нарис, переклад | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| Нагороди |    | |||
|
| ||||
Мики́та Михе́йович Шуми́ло (28 травня (10 червня) 1903, Михайлівка, нині Кам'янського району Черкаської області — 5 березня 1982, Київ) — український прозаїк, сценарист і перекладач. Був членом Спілки письменників України.
Біографія
Народився в селянській родині. Закінчив Черкаський педагогічний технікум, три курси Харківського інституту соціального виховання (заочно). Десять років учителював по селах Черкащини та в Харкові, де проживав у будинку «Слово». Належав до літорганізації «Плуг». Перед війною закінчив сценарний факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1939).
У роки Другої світової війни — військовий кореспондент газет «Крылья Родины» та «Боевой товарищ». Тяжко поранений на Одері. У повоєнні роки працював заступником редактора «Літературної газети». У Києві мешкав у будинку письменників Роліті.
Помер в Києві 5 березня 1982 року. Похований разом із родиною на Байковому кладовищі (північна частина ділянки № 33, 50°25′3.90″ пн. ш. 30°30′9.90″ сх. д.).
Родина
Виховав двох доньок, одна з яких — літературознавиця, доктор філологічних наук Наталя Шумило (1947—2013). Зять — кінознавець Сергій Тримбач (нар. 1950)[1].
Літературна творчість
Збірки оповідань і нарисів «Вада», «Урожай» (1934), «Голубий зеніт» (1948), «Академік Власюк» (1949), «Щедрі серцем» (1952)", повісті «Прокурор республіки» (1958) та «Я твій брат» (1961), збірки оповідань для дітей «Де ти, моя чаєчко?» (1979) та «Пам'ятливий горобчик» (2003), літературно-критичний нарис «Олесь Гончар» (1950). Посмертно вийшла книга вибраних творів «Голубий зеніт» (1983) і збірка статей, спогадів і щоденникових записів «Силуети» (1990). На рубежі 1950-60-х широкий розголос мали статті «Любов до рідної мови» (1956) і «Могутня та чарівна» (1963).
Переклав українською мовою російські повісті Т. Шевченка «Княгиня» і «Музикант», роман М. Старицького «Останні орли», роман В. Некрасова «В окопах Сталінграда» та «Думи і серце» М. Амосова. Перекладав також твори сучасних білоруських (В. Биков), киргизьких (Ч. Айтматов) і російських (Ф. Абрамов, Л. Нікулін, О. Рекемчук, С. Сартаков) прозаїків.
Кінематографічні роботи
За його сценарієм на Ашхабадській кіностудії поставлено фільм «Прокурор республіки», Київській кіностудії — художню стрічку «Якщо любиш» (1960), а на «Укркінохроніці» — «Пісня про Україну» (1955, у співавт.) й «Біля Диканьки» (1958). Автор дикторського тексту до кінокартини «Пісні над Дніпром» (1957, у співавт.).
Нагороди
Нагороджений орденами орден Червоного Прапора, Вітчизняної війни 2-го ст., Червоної Зірки, медалями.
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1985. — Т. 12 : Фітогормони — Ь. — 568, [4] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 452.
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 3 : Портулак — Ь. — 736 с. — С. 694.
- Письменники Радянської України. К., 1970. — С.496;
- Письменники Радянської України. 1917—1987. К., 1988. — С.672;
- Грибачев Николай. Около четырех часов дня…//В редакцию не вернулся… В 2-х книгах.-М.,1972.- Книга первая. Изд.2.-С.411-413.
- Минко Василь. Червоний парнас. Сповідь колишнього плужанина.-К.,1972.-С.165-166.
- Брюховецький В.Рец.на кн: Шумило М. Де ти, моя чаєчко?//Дніпро.-1980.-№ 7.-С.155-156.
- Плачинда С. Майбутнім поколінням//Літературна Україна від 10 червня 1982 р.
- Проценко Л. Київський некрополь. К., 1994. — С.І88.
- Енциклопедія українознавства, том 11.Перевидання в Україні. —Львів,2003. —С.394.
- Новиченко Л. Про життя і про слово. — У кн. Шумило М. Голубий зеніт. — К., 1983. — С.5-9.
- Брюховецький В. Мудрість доброти. — У кн.: Шумило М. Силуети. — К., 1990. — С. 3-6.
- Аврахов Г. За «силуетами» — шляхетний профіль автора // Українська мова і література в школі. — 1993. — № 7. — С. 11-14.
- Овчаренко Ф. Д. Спогади.-К.,2000.- С.184,188,191,194,195.
- П'янов В.Визначні, відомі й «та інші…».Спогади. Есеї. Нариси.-К.,2002.- С.84-85,248-249,342-З43.
- Слабошпицький М. Людина-приклад. — У кн.:Пам'ятливий горобчик. — К., 2003. — С. 94-95.
- Плачинда С. З когорти будителів // Столиця. — 2003. — 13-19 червня.
- Тримбач С. Бути Микитою: Спогад про М. Шумила з нагоди його 100-літнього ювілею // Сучасність. — 2003. — № 6.— С. 125—132.
- Шумило Н. Спокута, що не відбудеться // Вітчизна. — 2003. — № 5-6. — C. 126—133.
- Ільницький М. Микита Михейович Шумило у профіль. -У кн.: У фокусі відзеркалень. Статті. Портрети. Спогади.-Львів, 2005. — С. 507—510.
- Гончар Олесь. Щоденники у трьох томах.-К.,2008.- Т.2.-С.504.
- Погрібний А. Для України і для людства. — У кн.: К. Д. Ушинський. Чотири бажання / Пер. М.Шумила. — К., 2009. — С. 138—141.
- Костюченко В. Літературними стежками: Нарис історії української літератури для дітей ХХ ст.-К., 2009. — С. 229.
- Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького.-К.-С.73.
- Обертас О. Український самвидав: літературна критика та публіцистика (1960-і-початок 1970-х років).- К., 2010. — С. 95.
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
