мова стародавнього Шумеру З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Шуме́рська мова (самоназва— 𒅴𒂠 eme-gi7(r) «рідна мова»)— мова древніх шумерів, якою говорили в Південному Межиріччі в IV—III тисячоліттях до н.е. Близько 2000р. до н.е. шумерська мова була витіснена аккадською з розмовної мови, але далі використовувалася як мова релігії, адміністрації та навчання аж до початку нашої ери[1]. Записувалася клинописом, який шумери і винайшли. Представлена насамперед релігійним, господарським та юридичним письменством. Була відкрита і розшифрована у XIX столітті. Споріднених зв'язків з іншими мовами не встановлено[2].
Коротка інформація Шумерська мова, 𒅴𒂠 eme-g̃ir, eme-gi ...
Лист від жерця Lu'enna до лагашського царя (можливо Урукагіна), що повідомляє йому про смерть його сина в бою, с. 2400 до н.е. Знайдено у Телло (древній Гірсу)
Українська назва «шумерська» походить від аккад.šumeru«Шумер», lišān Šumeri(m) «шумерська мова». Самоназва мови— eme-gi7(r), що, за одним з тлумачень, означає «шляхетна мова», а за іншим— «рідна мова». Саме поняття «шумерська» ввів у науку 1869 року німецько-французький дослідник Юліус Оперт. Оскільки серед титулів ассирійських царів часто зустрічався «цар Шумеру і Аккаду», а вже було відомо, що Аккад пов'язаний з семітами, то, на його думку, з невідомою мовою слідувало пов'язати Шумер.[3]. Слід зазначити, що, на відміну від радянського мовознавства, в багатьох інших європейських мовах ця назва починається не на š-, а на s- (нім.sumerische, фр.sumérien, англ.Sumerian), що пов'язано з орієнтацією на заміну š на s у месопотамських назвах і власних іменах у Старому Заповіті[4].
Хоча були спроби зв'язати шумерську мову з багатьма мовними сім'ями (мунда, уральською, алтайською, картвельською, полінезійською, сино-тибетською сім'ями, баскською та чукотською мовами), питання про родинні зв'язки цієї мови з будь-якою мовною сім'єю залишається відкритим. Становище ускладнює те, що прабатьківщина шумерів достеменно невідома, і через це неясно, де першою чергою слід шукати споріднені мови.[5][6][7].
Поширення шумерської мови
Діалекти
У пам'ятках отримали відбиток два діалекти: eme-gi7(r) (інші читання: eme-gir15, eme-ku), яким написано переважна більшість текстів, і діалект (або соціолект) eme-sal— «спотворена мова», відомий переважно за пізніми пам'ятками. Емесалем в текстах звучать мови богинь, смертних жінок і півчих gala. Від емеґіра емесаль відрізняється досить сильно у фонетичному відношенні і незначно в морфологічному і лексичному. Існує припущення, що емесаль був «жіночою мовою»[8][9][10].
Соціолінгвістичні відомості
Є згадки про професійні жаргони: мову моряків (eme-ma-lah4-a), мову вівчарів (eme-utula), проте писемних пам'яток на них не виявлено[11].
Табличка з Кіша з піктограмами (3500р. дон.е.)Розвиток клинопису з піктограм (на прикладі знака SAG «голова»): 1) піктограма, бл. 3000 до н.е.; 2) перевернута піктограма, бл. 2800 до н.е.; 3) ідеограма, висічена на камені або металі, бл. 2500—2350 до н.е.; 4) клинописний знак, витискуваний на глині, бл. 2500—2350 до н.е.; 5) кінець III тисячоліття до н.е.; 6) II тисячоліття до н.е.; 7) I тисячоліття до н.е.
Писемність у Шумері склалася IV тисячоліття до н.е. Спочатку у вигляді записів господарського обліку (середина тисячоліття), і до кінця тисячоліття на табличках були присутні не тільки господарські тексти[12].
Шумери користувалися клинописом, який розвинувся через піктографії[13]. Клинописні знаки діляться на кілька категорій[14]:
Кожен знак транслітерується малими латинськими буквами, відділяючись від транслітерації іншого знака в межах того ж слова дефісом.
Якщо правильний вибір того чи іншого читання знака в цьому контексті зробити не можна, то знак транслітерується великими латинськими літерами в його найзвичайнішому читанні.
Для розрізнення клинописних омофонів використовуються діакритичні знаки. Порядок позначення наступний: найчастотніший знак транслітерується без додаткових позначень (na «гиря»), другий за частотою знак маркується акутом (ná «лежати»), третій— гравісом (nà «називати»), до решти додаються цифрові покажчики у відповідності з частотністю (na4 «камінь»).
Детермінативи пишуться над рядком.
Носії шумерської мови прийшли до земель Межиріччя, ймовірно, з півдня Індії. Час переселення залишається предметом обговорень[17].
Виокремлюється шість основних періодів в історії шумерської мови за ознаками писемності, мови і правопису писемних пам'яток[18][19][20][21]:
Архаїчний (3000–2750рр. до н.е.)— стадія піктографії, коли граматичні морфеми ще графічно не виражено. Тексти з археологічного шару Урук IVa. Порядок письмових знаків не завжди відповідає порядку читання. Господарські, юридичні, шкільні тексти.
Старошумерський (2750—2315рр. до н.е.)— перша стадія клинописного письма, коли ряд найважливіших граматичних морфем уже передається на письмі. Представлено текстами різної тематики, як історичними (Лагаш, Урук тощо), так і релігійно-літературними (Абу-Салабіх, Фара та Ебла). Мова цієї доби вважається «класичною шумерською».
Перехідний (2315—2000рр. до н.е.). З'являється велика кількість аккадських і двомовних написів.
Новошумерський (2136—2000рр. до н.е.), коли майже всі граматичні морфеми виражено графічно. Представлено релігійно-літературними і діловими текстами Гудеа, правителя II династії Лагаша (2136—2104рр. до н.е.). Численні тексти ділового та юридичного характеру дійшли від III династії Ура (2100—1996рр. до н.е.), зокрема закони Шульги, листування царів і чиновників. Дійшла велику кількість текстів, але є всі підстави вважати, що для їхніх переписувачів шумерська була вже не рідною, а вивченою в школі мовою.
Пізньошумерський, або старовавилонський шумерський (2017—1749рр. до н.е.), Коли всі граматичні морфеми виражені графічно. Представлено релігійно-літературними і магічними текстами переважно Ніппурської школи, шумеро-аккадськими словниками, лексичними, граматичними і термінологічними довідниками, законами Ліпіт-Іштара, царя Ісіна. Двомовні царські написи дійшли від I династії Вавилона (1894—1749рр. до н.е.). У лексиці і граматиці відчувається вплив аккадської мови.
Післяшумерський (1749р. до н.е.— Iст. до н.е.). Представлено релігійно-літературними, літургійними і магічними текстами (копії пізньошумерської доби), в тому числі і на діалекті eme-sal, шумерськими реченнями і глосами в аккадських текстах.
Зв'язки з іншими мовами
Були численні спроби встановити зв'язки шумерської з іншими мовами або мовними сім'ями. Поки жодне з припущень не визнано загальноприйнятим світовою спільнотою мовознавців. Таким чином, наразі шумерська мова, як і раніше, вважається ізольованою мовою, тобто відокремленою. Якщо в доісторичні часи існували мови, споріднені з шумерською, то їх досі не було розпізнано в письмовому вигляді, а отже, порівняння неможливе.
Табличка з розмірами ячмінних раціонів (2350 р. до н.е.)
Оскільки про вимову шумерських слів відомо тільки в аккадській передачі, кількість і якість голосних шумерської мови є предметом обговорень. Клинопис розрізняє чотири голосних[23]:
Існують припущення про наявність у шумерській фонеми /o/, протиставлення за довготою або навіть наявності восьми фонем (/a/, /u/, /e/, /o/, /ü/, /ä/, /ə/ або /ɨ/)[24][25].
Приголосні
Табличка з шумерським клинописом (XXVI століття до н.е.)
Приголосні шумерської мови, згідно з Б. Ягерсме (в квадратних дужках взято вимову)[26]:
Більше інформації За способом утворення, За місцем утворення ...
Хоча за звичаєм у транслітерації використовуються дзвінкі (b, d, g) і глухі (p, t, k) зімкнені, вочевидь, протиставлення за дзвінкістю–глухістю в шумерській мові не було. Це підтверджується невикористанням шумерських знаків для складів з «глухими» приголосними у староаккадських текстах і шумерськими запозиченнями в аккадській: bala > palûm «строк правління», engar > ikkarum «землероб». За припущенням І. Ґельба, шумерські вибухові протиставлялися за наявністю або відсутністю придиху[27][28][29].
Існує припущення, що шумерська /r/ не була зубною, а увулярною[30].
Просодії
Велика кількість удаваних омонімів у шумерській змусило дослідників висунути припущення про існування в цій мові тонів. Однак це припущення не підкріплено жодними доказами й у сучасній науці не зустрічає підтримки[31][32].
Морфонологія
На стику морфем відбувалася контракція голосних: голосні e та i в кінці словоформи уподібнювалися голосному попередньої морфеми (що зазвичай не отримувало відображення на письмі до новошумерської доби), і потім два голосних стягувалися в один довгий. Голосний a може уподібнюватися голосному попередньої морфеми, витісняти його або залишатися незмінним залежно від морфологічних умов[33].
У стародавніх південношумерських текстах мало місце явище, що отримало назву «старошумерська гармонія голосних»: голосний приростка i змінюється на e, якщо наступний склад містить a або e[34].
Морфологія
У шумерській мові виділяють наступні частини мови: іменник, займенник, числівник, дієслово, прислівник, частка, сполучник, вигук[35].
Іменник
Іменники ділилися на два класи: живий і неживий. Окрім того, іменники мали категорії числа, відмінку і присвійності[35][36].
Шумери користувалися шістдесятковою системою числення, що залишило слід у сучасному розподілі часу на шістдесят хвилин. Оскільки числівники зазвичай записувалися цифрами, відновити їхнє читання було досить непросто, це стало можливо завдяки табличці з Ебли і деяким пізньошумерським текстам[46][47].
Порядкові числівники утворювалися від кількісних за допомогою показника родового відмінка -ak і дієслівного злучення -am (min-ak-am > min-kam «другий») або ж показника -ak, дієслівного злучення і ще раз показника родового відмінка(min-ak-am-ak-a > min-kam-mak-a)[47][50].
Присвійні займенники утворювалися від особистих за допомогою показника родового відмінка, сполученого з дієслівним злученням: ĝá(-a)-kam «це моє», za(-a)-kam «це твоє»[52][53].
Відомі два вказівних займенники (обидва належать до неживого класу): ur5 и ne-e(n)[54][55].
Питальних займенників було два: a-ba «хто» (живий клас) і a-na «що» (неживий клас)[55][56].
Шумерське дієслово мав два види— досконалий і недосконалий (у шумерології прижилися позначення, що використовувалися в аккадських посібниках,— ḫamṭu «швидкий» і marû «повільний»). Немаркованими був досконалий вид. Основа доконаного виду утворювалася за допомогою одного з трьох способів: суфікса -e-, редуплікації, суплетивізму[57].
Звичайний порядок слів у шумерській— SOV (підмет— додаток— присудок)[73][74]. Визначення зазвичай ставилися після обумовленого слова, а кількісні числівники після обчислюваного додатка[75].
Лексика
Точну кількість відомої шумерської лексики назвати складно. Пенсільванський словник шумерської мови містить близько п'яти з половиною тисяч слів[76].
Відомі численні запозичення з аккадської мови (за пізніх часів їхня кількість збільшилася). Існує гіпотеза про запозичення із субстратних «бананових мов». Пошук запозичень з інших мов ускладнює невизначеність генетичних зв'язків шумерської мови[77].
Ю. Оперт— творець визначення «шумерська мова»
Про існування шумерської мови вчені вперше стали підозрювати в середині XIX століття під час розшифрування аккадської мови: не в повному обсязі тексти і знаки піддавалися розшифровці. Про існування шумерської як, власне, і самих шумерів тоді і не підозрювали. Але вчені, що вивчали клинопис, помітили ряд ознак, які свідчили, що ця писемність створювалася не для семітської мови— так відомі назви ієрогліфів не відповідали семітським назвам цих предметів. Окрім того, серед знахідок зустрічалися двомовні шумеро-аккадські словники, завдяки яким і стало можливе дешифрування шумерської.
17 січня 1869 року у Парижі один з розшифрувальників клинопису Юліус Оперт виступив з доповіддю, в якій висловився за те, що відомості вказують на існування у давньому Межиріччі невідомої досі мови, для якої і було власне винайдено клинопис. Спершу цю мову стали називати аккадською (саму аккадську тоді називали ассиро-вавилонською), але після того як з'ясувалося, що lišān Akkadî— самоназва мови ассирійців і вавилонян, назви були змінені на сучасні[78].
Першу граматику шумерської мови (автор тоді ще називав її аккадською) було написано 1873 року Ф. Ленорманом. Першу по-справжньому наукову граматику було створено 1923 року А. Пебель[79].
З того часу були видано граматики авторства А. Фалькенштейна[de] (1949—1950), М.-Л. Томсена (1984), П. Аттінґера (1993), Д. Едцарда (2003), В. Ремер (1999). Російською мовою нарис граматики шумерської мови було написано І.М.Дьяконовим, а 1996 року було видано граматику І.Т.Канєви[80].
Досі не існує повного словника шумерської мови[81].
Цей текст було написано на маленькому глиняному конусі середини 2400р. до н.е. У ньому розповідається про початок війни між містами-державами Лагаш і Умма за ранніх часів III династії, один з найперших зареєстрованих прикордонних конфліктів в історії. (RIME 1.09.05.01)[83]
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.20—21.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.21.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.22—23.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.19—20.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.38.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.39—40.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.46.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.41.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.48.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.53—56.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.59.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.61.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.63.— ISBN 978-5-87444-346-7.
Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.76.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.62.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.65.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.74.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.70.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.67.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.68—69.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.70—72.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.82—83.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.77.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.78.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.75.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.84.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.80—81.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.88.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.88—91.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.26.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.26—27.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык // Языки мира. Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— С.27.— ISBN 978-5-87444-346-7.
(англ.)CDLI-Found Texts. cdli.ucla.edu. Процитовано 12 березня 2018.
(рос.)Канева И. Т. Шумерский язык.— СПб.: Петербургское Востоковедение, 2006.— ISBN 5-85803-302-8
(рос.)Канева И. Т., Козлова Н. В., Визирова Е. Ю. Шумерский язык / Языки мира: Древние реликтовые языки Передней Азии.— М.: Academia, 2010.— ISBN 978-5-87444-346-7
(англ.)Edzard D. O. Summerian Grammar.— Leiden-Boston: Brill, 2003.— ISBN 90-04-12608-2
(англ.)Hayes J. L. A Manual of Sumerian Grammar and Texts.— Malibu: Undena Publications, 1990.
(англ.)Thomsen M.-L. The Sumerian Language.— Copenhagen: Akademisk Forlag, 1984.— ISBN 87-500-3654-8
