Шрі-Ланка та Рух неприєднання

Шрі-Ланка є одним із засновників Руху неприєднання. Принципи неприєднання та участі в діяльності руху є пріоритетними у зовнішній політиці країни.^[1]

Її столиця Коломбо прийняла 5-й саміт Руху неприєднання 16–19 серпня 1976 року. Країна запропонувала свою заявку на проведення саміту на конференції Постійного комітету неприєднання 1973 року в Кабулі.^[2] Після саміту 1976 року Шрі-Ланка головувала в русі протягом трьох років до 1979 року.^[3] Ця роль була вершиною зовнішньої політики Шрі-Ланки в період холодної війни.^[4]

Історія

Сірімаво Бандаранаїке

Напередодні 2-го саміту Руху неприєднання Індонезія та Китай різко розкритикували ідею конференції неприєднання як контрпродуктивну для Бандунга, що спонукало прем'єр-міністра Шрі-Ланки Сірімаво Бандаранаїке протистояти цій критиці, наголошуючи на неподільності світового миру.^[5]

16–19 серпня 1976 року в Коломбо відбувся 5-й саміт Руху неприєднання, у якому взяли участь 86 країн, а також 30 спостерігачів і гостей, які представляли всі континенти світу.^[6] Логотип конференції містив посилання на п'ять цінностей: самовизначення, економічний розвиток, мир і безпека, солідарність і заперечення колоніалізму та імперіалізму.^[7] Уряд Шрі-Ланки оголосив державне свято, щоб жителі столиці могли вийти на вулицю та побачити та привітати іноземних гостей.^[7]

Під час 6-го саміту Руху неприєднання в Гавані делегація Шрі-Ланки висловила занепокоєння тим, що через сектантство господаря його вступна промова не продемонструвала належного рівня державного мистецтва.^[2] У 2021 році під час участі в додатковій пам'ятній зустрічі неприєднання з нагоди 60-ї річниці в Белграді Тарака Баласурія підтвердив незмінну відданість своєї країни принципам і цілям руху.^[8]

Див. також

• Індія та Рух неприєднання
• Югославія і Рух неприєднання
• Єгипет і Рух неприєднання

Примітки

1. Non-alignment and SL’s foreign policy. Міністерство закордонних справ Шрі-Ланки. 10 січня 2012.
2. Tvrtko Jakovina (2011). Treća strana Hladnog rata [The Third Side of the Cold War] (хор.). Fraktura. ISBN 978-953-266-203-0.
3. Karunadasa, W. M. (1993). A re-appraisal of Sri Lanka's Non-Alignment : 1948 - 1960. Journal of the Royal Asiatic Society of Sri Lanka. 37: 69—81.
4. Non Alignment: Will Lanka abandon principles. The Sunday Times.
5. Bogetić, Dragan (2017). Sukob Titovog koncepta univerzalizma i Sukarnovog koncepta regionalizma na Samitu nesvrstanih u Kairu 1964 [The Conflict Between Tito’s Concept of Universalism and Sukarno’s Concept of Regionalism in the 1964 Summit of Non-Aligned Countries in Cairo]. Istorija 20. Veka. Institute for Contemporary History, Belgrade. 35 (2): 101—118. doi:10.29362/IST20VEKA.2017.2.BOG.101-118.
6. Prithvis Chakravarti (11 квітня 2015). Non-aligned Summit: Togetherness in Colombo. India Today. Процитовано 19 вересня 2021.
7. Jürgen Dinkel (2014). 'To grab the headlines in the world press': Non-aligned summits as media events. У Nataša Mišković (ред.). The Non-Aligned Movement and the Cold War: Delhi — Bandung — Belgrade. Routledge. с. 207—225. ISBN 978-0-415-74263-4.
8. Sri Lanka remains committed to principles and goals of the Non-Aligned movement - State Minister Balasuriya. Lanka Business Online.