Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Школа Небесних Наставників (кит. трад. 天師 道, спр. 天师 道, піньїнь: Tiānshīdào, палл .: Тяньшідао — Шлях Небесних Наставників) — релігійний напрямок даосизму, засноване в пізні роки династії Хань. Засновником руху був Чжан Даолін, перший патріарх (Небесний Наставник) і безсмертний даос. Ця школа — найперша стабільна релігійна організація в даосизмі. Школа існує до цих пір, переважно в південному Китаї, на Тайвані, в Сінгапурі і серед китайського населення країн Південно-Східної Азії.
Дана школа і її відгалуження поширені переважно на півдні Китаю (хоча є громади і на півночі), панує на Тайвані і серед китайських діаспор численних країн Південно-Східної Азії (Сінгапур, Малайзія, Філіппіни, Індонезія, В'єтнам) і в емігрантських громадах Австралії, США та інших країн.
У ранній період (до середини III століття) школа носила назву П'ять ковшів Рису. В епоху Шести династій школа поширилася по всьому Китаю і стала відома як Школа Небесних Наставників. Пізніше, починаючи з часів династії Тан, школа була відтворена як Школа Істинного Єдиного, отримавши особливі імператорські привілеї.
У докомуністичному Китаї ця школа зазвичай офіційно визнавалася імператором.
Дана школа є центральною школою немонастирського даосизму, для якого характерно:
Першим Небесним Наставником є Чжан Даолін. Особливістю нової релігії стала відмова від жертвоприношень їжі і тварин.
У 142 особисто Лао-цзи зустрівся з Чжан Даоліном на горі Хемін, розповівши йому про зміну епох і настання нової ери Великого Світу. Лао-цзи пояснив йому, що з цієї причини він знайшов наступне народження, утворивши «Істину Єдність, єдиносущє з [вищими] Силами» («Чжен'і мен вей»). У результаті цього Чжан Даолін і його послідовники отримують підтримку небесних сил, які керують долями людства.
Його школа отримала назву П'ять ковшів Рису, тому що він ввів вступний внесок з п'яти ковшів рису, цей внесок співвідносився з Великим Ковшем (сузір'я Великої Ведмедиці, яка є домівкою безсмертних).
У 156 він передав своєму синові Чжан Хену реліквії (свою печатку, нефритове дзеркало, два меча і священні тексти) і відправився в край безсмертних. Школою стали управляти його син Чжан Хен і його онук Чжан Лу (张鲁).
Появі Школи Небесних Наставників передувало повстання Жовтих пов'язок, організоване школою Тайпіндао в центральному і східному Китаї, і яке було підтримане школою П'ять ковшів Рису на території провінції Сичуань. Основу школи склала організація П'ять ковшів Рису, патріархи якої і стали небесними Наставниками. Хоча лідери повстання носили також прізвище Чжан, їх зв'язок з небесними Наставниками не встановлено.
Третій Небесний Наставник Чжан Лу, скориставшись загальною нестабільністю в країні і відсутністю центральної влади, зміг створити незалежну даоську теократичну державу в області Ханьчжун на території провінції Шеньсі, через яку йде перевал в провінцію Сичуань. У 215 Чжан Лу зазнав поразки від «суворого пана» Цао Цао, диктатора царства Вей. В обмін на підписання капітуляції він визнав Цао Цао, ім'ям Лао-цзи, легітимним імператором, а Цао Цао затвердив для Чжан Лу офіційний титул Небесного Наставника, який став передаватися у спадок. Традиція веде лінію Небесних Наставників до теперішнього часу.
Релігійна практика Небесних Наставників була багатосторонньою. Вони сформували пантеон з безлічі богів небесної ієрархії. Вони завели кілька регістрів, зокрема «регістр» небесного воїнства, всі чоловіки з дитячого віку записувалися в це воїнство під керівництво небесних генералів. Була встановлена своєрідна система права, етики та моралі. Передбачалося, що божества здійснюють контроль за вчинками людей, і були розроблені спеціальні ритуали покаяння за неправедні вчинки. Хвороби зцілювалися через покаяння і виліковували зачарованою водою.
Члени громади читали священні тексти, зокрема Даодецзін, практикували дихальну гімнастику і утримувалися від злаків з метою здобуття безсмертя. Проводилися збори і церемонії на чолі з Небесним Наставником і свята, які в подальшому сформували даоську літургію. Тричі на рік під час свят подавалися прохання до богів про зцілення хвороб.
Школа Небесних Наставників в той період проводила ретельно регульовані і сексуальні ритуали, які буддисти називали «оргіями». Учасники цих ритуалів мали витримати триденний піст і з'єднатися з партнером, зазначеним Небесним Наставником відповідно до рангу. Ритуал супроводжувався молебнями, постами, певними дихальними вправами, взяттям зобов'язань перед богами і спеціальними медитаціями з візуалізацією. Метою ритуалу було продовження життя і внесення учасника до «регістру живих».
Хоча Школа Небесних Наставників ввібрала в себе народні вірування, вона створила цілісну релігійну систему та ставилася негативно до інших народних традицій як до забобонів.
Надалі утворювалися інші даоські школи, які зазвичай визнавали панування або автортет Небесних Наставників. C IV по VI століття рух небесних Наставників розколовся на дві частини, виникли північні і південні Небесні Наставники. Південна школа гуртувалася навколо району Цзяннань в південно-східному Китаї. Ця група, хоча і продовжувала традицію Небесних Наставників, не сформувала окрему організацію, і в кінцевому підсумку розчинилася в інших течіях (наприклад, Шанцін).
Північна група влаштувалася в сяньбійскому царстві Тоба (династія Вей) і знайшла владу при дворі імператора. Тоді наставник північної гілки Коу Цяньчжі отримав чималу політичну владу, і царство прийняло даосизм як офіційну релігію, а Наставник виписував мандати на правління. Однак після смерті Коу Цяньчжі нова влада перестали спиратися на Небесних Наставників, і їх вплив суттєво зменшився.
Після кризи в кінці епохи Шести династій в джерелах практично немає згадок про лінії Небесних Наставників, проте твори школи і літургійні тексти активно застосовуються і цитуються. Тільки при династії Сун набуває чинності школа, на чолі якої стоять наставники з сім'ї Чжан, і яка спирається на лінію спадкоємності від Чжан Даоліна. Цій школі вдається заручитися довірою імператора, і школі дарується у власність територія Лунхушань, яку асоціюють з батьківщиною і спадковими володіннями Чжан Даоліна. Школа отримує назву Школа Істинного Єдиного (Чжен'і), ця школа існує до сьогоднішнього дня. Під час династії Сун і пізніше при династії Мін керівники Школи Небесних Наставників були назначені керувати всіма напрямками даосизму, і Школа Істинного Єдиного залишалася найбільш активної та процвітаючою серед всіх інших шкіл. Територія навколо гори Лунхушань в провінції Цзянсі була подарована у володіння Небесного Наставника, де аж до 1948 існувала васальна теократична держава зі статусом самоврядування.
Небесні Наставники протягом всієї своєї історії намагалися відповідати інтересам громад і займалися цілительством, проханнями до богів про гарний урожай, дощі і т. д. Вони розробили систему літургійних текстів, що читаються в різних ситуаціях, призначених для медитацій і молебнів, і що дозволяють спілкуватися з божествами . Так як велике значення мала правильність церемоній і ритуалів, утворився стан даосів, які володіють мистецтвом літургії, дії яких координувалися Небесним Наставником.
На відміну від західних релігій, спільна молитва і спів громади хором в Школі Небесних Наставників ніколи не грали особливої ролі, прерогатива спілкування з богами цілком контролювалася даосами і небесними Наставниками.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.