Шинкаренко Олег Вікторович

Оле́г Ві́кторович Шинкаре́нко (нар. 20 лютого 1976) — український журналіст та письменник. Член Національної спілки письменників України.^[2]

Олег Вікторович Шинкаренко
Народився	20 лютого 1976(1976-02-20) (48 років) Запоріжжя
Громадянство	Україна
Діяльність	журналіст,письменник
Сфера роботи	творче та професійне письмоd[1], фантастика[1], журналістика[1], кіносценаристикаd[1] і музика[1]
Мова творів	українська
Жанр	оповідання, роман, драма, вірш
Премії	Лауреат премії видавництва «Смолоскип» (2006)
Висловлювання у Вікіцитатах

|Lib=

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шинкаренко.

Біографічні відомості

Олег Шинкаренко народився 20 лютого 1976 року у Запоріжжі. Закінчив Запорізьку інженерну академію (інженер з автоматики та контрольно-вимірювальних приладів), Класичний приватний університет (перекладач з англійської) та Міжнародну Академію Журналістики (Intajour, Hamburg). Працював інженером, а також кореспондентом декількох місцевих видань. З 2008 року мешкає у Києві, де займається журналістикою. Редагував сайт літературного конкурсу «Коронація слова» [Архівовано 3 травня 2012 у Wayback Machine.]. З 2002 року очолював Запорізький кіноклуб «Сходження», керував кіноклубом при видавництві «Смолоскип».

Знімав відеоматеріали для проєкту ВідеоТеКа (видеоподсайту «Телекритика»).

Під час Євромайдану написав багато статей про події в Україні для американського сайту The Daily Beast [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.]. Писав також для проєктів та Future Challenges [Архівовано 11 березня 2016 у Wayback Machine.].

З 2013 року працює на «Громадському Радіо», для якого створював два авторських подкасти: «Філософський Барабан» та «Механіка Революції». Від 2016 до 2018 року разом з Українською Гельсінською спілкою з прав людини створював подкаст «Правова Абетка».

Творчість

Література

Перше оповідання написав наприкінці 80-х. Шкільне захоплення науковою фантастикою, постмодернізмом та чорним гумором вплинуло на стиль його прози, надавши їй вкрай гротескного нахилу. Друкувався у виданнях «НАШ», «ШО», «Хрещатик», «Forbes Україна»^[3], «Index on Censorship^[en]»^[4]. У 2006 році отримав літературну премію від видавництва «Смолоскип» за збірку оповідань «Як зникнути повністю» («Смолоскип». Київ, 2007). У 2009 році закінчив перший роман під робочою назвою «Смачного!», присвячений молодіжній субкультурі людожерів.

У 2013 році написав роман «Кагарлик» — сатиричну антиутопію про життя в Україні у 2114 році, через сто років після вторгнення російської армії та багатьох інших трагічних подій. Роман присвячено пошукам відповіді на питання про справжню ідентичність людини. Книжка видана у 2014 році у «Видавництві Сергія Пантюка». Друге видання роману вийшло у 2015 році у видавництві «Люта Справа». Третє видання роману «Кагарлик» у перекладі англійською мовою вийшло у видавництві Kalyna Language Press.

У 2016 році написав роман «Перші Українські Роботи», який вийшов у видавництві «Люта Справа»^[5].

У 2017 році написав роман «Череп», який вийшов у видавництві «Люта Справа»^[6].

У 2019 році написав роман «Бандера Distortion», який вийшов у видавництві «Дім Химер»^[7].

Музика

У 1994 році створив музичний ансамбль «Пропаганда чутками». Надалі грав у групах «Реліктові вантажівки», «Школа танців» та «Роза». У 2009 році створив студійний проєкт «Сирени Титана», в рамках якого записує альбом на вірші сучасних українських поетів.

Кіно

У 2007 році написав кіносценарій для фільму режисера Наталі Рекункової «Зникнення Вавілонова» за мотивами власного оповідання зі збірки «Як зникнути повністю».

Дослідження

У 2014 році, працюючи інтерном в Institute for Public Affairs (IVO), Slovak Republic, написав дослідження «Ukrainian media market in a period of transformation after the Euromaidan».

Політичне переслідування

За негативні відгуки на адресу тоді чинного Президента Януковича В. Ф., був запрошений на співбесіду в СБУ, після чого пояснив, що різкі вислови вживав «під впливом емоцій», що вибачається перед тими, кого ці вислови могли образити, і що «постарається» більше нікого не ображати^[8].

Янукович назвав історію з допитом блогера Олега Шинкаренко в прокуратурі «перегином СБУ»^[9].

У відповідь Олег Шинкаренко заявив, що «Єдине, що народ може робити, коли його дошкуляє своїми діями влада, — лаятися і погрожувати…»^[10]

Посилання

• singing_foot — Блог Олега Шинкаренка
• Інтерв'ю з Олегом Шинкаренком на порталі «Буквоїд» [Архівовано 3 січня 2015 у Wayback Machine.]
• Інтерв'ю з Олегом Шинкаренком на «Радіо Свобода» [Архівовано 30 січня 2009 у Wayback Machine.]
• Кіносценарій Олега Шинкаренка «Старенькі» (читає автор) [Архівовано 3 січня 2015 у Wayback Machine.]
• Переклади Олега Шинкаренка на сайті премії METAPHORA

Примітки

1. Чеська національна авторитетна база даних

   d:Track:Q13550863
2. Серед 47 письменників, прийнятих вчора в НСПУ, дві закарпатки. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 3 листопада 2017.
3. Олег Шинкаренко. R,E,L,O,C,A,T,I,O,N. forbes.ua. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
4. Oleh Shynkarenko. Posting into the future. journals.sagepub.com. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
5. Олег Шинкаренко. ПЕРШІ УКРАЇНСЬКІ РÓБОТИ. books.lutasprava.com. Архів оригіналу за 6 травня 2020. Процитовано 5 вересня 2016. [Архівовано 2020-05-06 у Wayback Machine.]
6. Олег Шинкаренко. Череп. books.lutasprava.com. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 13 квітня 2017.
7. Олег Шинкаренко. Бандера Distortion. chimeraspublisher.com.ua. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
8. Дніпровський юридичний вісник: «Януковича прокляв сам блог». Архів оригіналу за 1 жовтня 2015. Процитовано 4 серпня 2010. [Архівовано 2015-10-01 у Wayback Machine.]
9. [назва посилання УкрРудПром «Виктор Янукович: „История с блогером — перегиб“» (рос.). Архів оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 12 квітня 2022. назва посилання УкрРудПром «Виктор Янукович: „История с блогером — перегиб“» (рос.)]
10. Блогер Шинкаренко відповів Президенту. Архів оригіналу за 30 листопада 2010. Процитовано 8 січня 2012.