Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Крик і шепіт» (швед. Viskningar och rop) — художній фільм режисера Інгмара Бергмана, який завоював безліч нагород на різних міжнародних кінофестивалях.
Шепіт і крик | |
|---|---|
| швед. Viskningar och rop | |
 | |
| Жанр | Психологічна драма |
| Режисер | Інґмар Берґман[1][2][…] |
| Продюсер | Ларс-Уве Карлберг |
| Сценарист | Інгмар Бергман |
| У головних ролях | Гаррієт Андерссон[3][2][…], Kari Sylwand[3][2][4], Інгрід Тулін[3][4][5], Лів Ульман[3][4][5], Inga Gilld[3][4], Ерланд Йозефсон[3][4][5], Лінн Ульман[3], Інґрід Берґман[3], Anders Ekd[3][4], Henning Moritzend[3][4], Georg Årlind[3] і Lena Bergmand[3] |
| Оператор | Свен Нюквіст |
| Композитор | П'єр Фурньє |
| Кінокомпанія | SF Studiosd |
| Дистриб'ютор | New World Pictures і Netflix |
| Тривалість | 91 хв. |
| Мова | Шведська |
| Країна | Швеція |
| Рік | 1972 |
| IMDb | ID 0069467 |
 Шепіт і крик у Вікісховищі | |
Дія відбувається у великому маєтку в присутності трьох сестер — Агнес, Карін і Марії. Агнес дуже хвора, віддана служниця Анна доглядає за нею і морально її підтримує. Багаторічні напружені відносини між цими чотирма жінками лежать в основі сюжету.
Агнес хвора на рак, протягом усього фільму вона згадує епізоди дитинства. Мати, яку Агнес так любила все своє життя, за сюжетом фільму не надто до неї прихильна. Радше мати була прихильніша до Марії, ніж до Карін і Агнес. Схоже, Агнес це завжди відчувала.
Сестри по черзі згадують своє безтурботне і дивовижне дитинство, про те, як вони грали, розважалися, сміялися. У дитинстві все інакше. А зараз вони підсвідомо ненавидять одна одну. Єдиною відданою людиною в їх сім'ї залишається служниця Анна, яка, окрім виконання своїх обов'язків, піклується про Агнес. Анна, що сама втратила маленьку дочку, чинить все з любов'ю, просто і по-людськи, а не як звичайна покоївка.
Кожна з сестер по-своєму нещасна. Карін — жорстка; розчарувавшись у людській щирості й почуттях, вона висловлює страх, недовіру до проявів ніжності та відгороджується від усіх. Марія — весела і легковажна, вона вміло приховує природну байдужість до всього ввічливим співчуттям і привітністю. Щоб приховати внутрішню порожнечу, Марія з ентузіазмом виконує моральні й етичні обряди стосовно сестер.
Після довгих мук Агнес вмирає, очі закриває їй служниця Анна. Марія в цей момент плаче, а на обличчі Карін спостерігається щось схоже на співчуття, але разом з тим — і радість.
Прикінцева сцена фільму супроводжується чудовою музикою Баха і Шопена, що звучить поспіль. Коли сестри у компанії чоловіків сидять у вітальні перед тим, як виїхати, всі четверо вирішують відпустити наймичку Анну і пропонують їй взяти на згадку якусь дрібницю з речей своєї улюбленої господині. Анна ж категорично відмовляється.
Наприкінці картини Анна запалює свічку. Діставши щоденник Агнес, узятий потай на пам'ять, вона читає… На екрані відтворюється епізод із життя сестер — як вони утрьох зі служницею безтурботно гуляли в парку, гойдалися на улюблених гойдалках, сміялися і були щасливі. Попри те, що Агнес вже була хвора, вона насолоджується тими митями безхмарного щастя, які дозволили їй відчути себе в близькості до рідних та близьких їй людей. Мабуть, це були останні хвилини, коли вона була по-справжньому щаслива. І її смерть лише оголила драматичність і болючість взаємин жінок цього дому.
«Так змовкають шепоти й крики». (І. Бергман)
Фільм зібрав колекцію з 20 перемог і 7 номінацій на різних кінофестивалях[6], серед яких:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
