Loading AI tools
український лікар-хірург, активний діяч «Просвіти» З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Петро́ Дми́трович Шепченко (* 1870, Зятківці[1], Гайсинський повіт — † 1931, Радивилів) — український лікар-хірург, активний діяч «Просвіти».
| Шепченко Петро Дмитрович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1870 Зятківці, Гайсинський повіт |
| Помер | 1931 Радивилів |
| Громадянство |  Російська імперія  Польща |
| Діяльність | хірург, лідер спільноти |
| Alma mater | Вільнюський університет |
Народився в містечку Зятківці Гайсинського повіту Подільської губернії, в сім'ї священика Дмитра Івановича Шепченка 1 благочинного округу м. Зятківці.
Навчався в початковій школі в 1879—1880 роках, духовному училищі (1880—1884) та в Подільській духовній семінарії, яку закінчив 1890 року. В 1893 році шукає роботу в Києві. У 1895 році — вчитель Тульчинського духовного училища (Тульчин, Брацлавського повіту).
Відомості про подальшу долю різняться. За одними даними, навчався в Харківському медичному інституті; займався революційною діяльністю, за що був виключений. Цього часу захворів туберкульозом, раз по раз лікувався; зумів здобути лікарську освіту у Вільнюсі.
За іншими — у 1898 році поступив на навчання в Томський університет (медичний факультет). За участь у студентських заворушеннях був відрахований з університету і висланий на поруки до старшого брата Костянтина Дмитровича Шепченка, який працював священним законовчителем 2-ї Житомирської чоловічої гімназії[2]. В 1900 році з ініціативи колишнього однокурсника по Томському університеті Соловйова Миколи Васильовича (теж, до речі, відрахованого) поступив разом з ним на навчання на медичний факультет Дерптського (Юр'ївського) університету (нині м. Тарту, Естонія), який закінчив у 1902 році. Працював лікарем у Києві.
У Російському медичному списку за 1905 рік не значиться, оскільки брав участь у російсько-японській війні 1904—1905 років. Захворів на туберкульоз, лікувався.
В 1908—1909 роках — земський лікар Слобідки Рихтівської Каменецької волості Подільської губернії. За участь у діяльності Київської «Просвіти», членом якої був, разом із земляком із Поділля Модестом Пилиповичем Левицьким[3] в січні 1907 року заарештований як сепаратист, невдовзі звільнений і отримує призначення земського лікаря на Херсонщині в м. Єлисаветгад.
У березні 1907 оселився в Радивилові, мав хірургічну практику в Радивилівській лікарні на 30 ліжок, заснованій 1906 року коштом місцевого мецената Гінсбурга. На хуторі тримав добре господарство — до 20 гектарів землі. Як лікар шанований не тільки у Радивилові, а й в навколишніх селах.
У часі Першої світової війни надавав безоплатну медичну допомогу населенню. 1914 року лікарня постраждала від пожежі, прооперованих поранених доводилося розміщувати на приватних квартирах.
Товаришував з письменником Модестом Левицьким.
1920 року в часі польсько-радянської війни його арештували та вже вели на розстріл; місцеві євреї, довідавшись про це, кинулись услід і відбили свого лікаря. На деякий час він дістав нервовий шок і почав думати про самогубство, дружина мала весь час пильнувати. Полишив хірургічну практику у Радивилові, став залізничним лікарем на маршруті Здолбунів — Львів, продовжуючи проживати в місті.
Петро Шепченко організував і очолював Радивилівський осередок «Просвіти». В Радивилові Петро Дмитрович працював у різних ділянках громадського життя. Його дім перетворився на осередок української думки та культури Радивилова, з участю численних гостей відбувалися політичні дискусії, вшановувалася пам'ять видатних діячів української історії та письменників.
Активний член і учасник УЛТ (Українське лікарське товариство у Львові), з 1921 року. З метою популяризації медичних знань серед населення і запобігання венеричних хвороб видав у 1923 році книгу «Тяжке лихо, або Що таке пранці та як від них боронитися».[1]
Виконуючи останню волю, дружина, Зінаїда Михайлівна, теж активна просвітянка, передала велику медичну бібліотеку українському академічному товариству медиків у Львові. Зінаїда Шепченко в серпні 1941 року була обрана головою управи Радивилова.
На його похорони зібралося майже все доросле населення Радивилова, були люди з довколишніх сіл.
Користувався великою повагою у місцевих жителів. Одного разу у Радивилові збирали кошти на пам'ятник Т. Шевченкові — не в містечку. Знайомий єврей, зустрівши Шепченка на вулиці, сказав йому:
| «Приходили збирати гроші вам на пам'ятник. Але мене саме вдома не було. Візьміть, прошу, і від мене гроші вам на пам'ятник». |
Біографічні дослідження про П. Д. Шепченка проводив, зокрема, Дурда Іван Йосипович.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
