Шевчук Петро Іванович

Петро Іванович Шевчук (14 липня 1947, Рижулинці — 8 березня 2005) — український правознавець, заступник Голови Верховного Суду України (у 1993—2003 роках), суддя вищого кваліфікаційного класу. Перший голова редколегії журналу «Вісник Верховного Суду України». Заслужений юрист України.

Петро Іванович Шевчук
Народився	14 липня 1947(1947-07-14) Рижулинці, Хмельницький район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР
Помер	8 березня 2005(2005-03-08) (57 років)
Поховання	Байкове кладовище
Діяльність	суддя
Alma mater	Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1973)
Заклад	Верховний Суд України
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Заслужений юрист України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шевчук.

Біографія

Народився 14 липня 1947 року в селі Рижулинцях Хмельницького району Хмельницької області в багатодітній селянській родині. Закінчивши в 1965 році школу із золотою медаллю, Петро за комсомольською путівкою, поїхав у місто Братськ Іркутської області. Працював на будовах слюсарем-монтажником. На громадських засадах працював помічником прокурора.

У 1969 році поступив на юридичний факультет до Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Як юрист почав працювати у 1975 році, після служби в армії. Він був обраний народним суддею Подільського районного народного суду міста Києва. Із 1977 року був суддею Київського міського суду.

У 1982 році призначений головою Дніпровського районного народного суду міста Києва. Протягом 1984—1987 років обіймав посаду заступника голови Київського міського суду. У 1990 році був призначений завідувачем відділу з питань звернень громадян Секретаріату Верховної Ради Української РСР, а в 1993 року — заступником Міністра юстиції України. У жовтні 1993 року його обрали заступником Голови Верховного Суду України і затвердили головою Судової колегії (пізніше — Судової палати) у цивільних справах Верховного Суду України.

П. І. Шевчук входив до складу Президії Верховного Суду України, брав участь у розробленні законодавчих актів, зокрема законопроєктів про внесення змін і доповнень до Цивільного кодексу України, Кодексу про шлюб та сім'ю, керував робочою групою з підготовки проєкту Цивільного процесуального кодексу, працював у складі Комісії з підготовки змін до Конституції України.

Могила Петра Шевчука

У 2003 році завершив кандидатську дисертацію на тему: «Проблеми реформування цивільного процесуального законодавства України», яку було обговорено на спільному засіданні кафедри правосуддя і кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка та рекомендовано до захисту в спеціалізованій вченій раді.

Помер на 58-му році життя 8 березня 2005 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49б, 50°25′2.73″ пн. ш. 30°30′4.20″ сх. д.).

Нагороди, відзнаки

За вагомий внесок у зміцнення законності й правопорядку, високий професіоналізм П. І. Шевчуку в 1997 році було присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України». Його також нагороджено орденами «За заслуги» III (2000)^[1] і II (2002) ступенів, Почесною грамотою Верховної Ради України (2002) та медалями (1982).

Примітки

1. Указ Президента України від 21 серпня 2000 року № 1001/2000 «Про відзначення державними нагородами України юристів»

Джерела

• Адміністративне судочинство України^{[недоступне посилання з серпня 2019]}

Посилання

• Шевчук П. І. [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.