Шевченко Євгеній Володимирович
український юрист, підприємець, Народний депутат України 9-го скликання, колишній член фракції "Слуга народу" З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Євге́ній Володи́мирович Шевче́нко (нар. 4 травня 1972, Мелітополь, Запорізька область, Українська РСР, СРСР) — український проросійський політик, Народний депутат України IX скликання, колишній член фракції «Слуга народу»[1][2]. Член Комітету ВРУ з питань економічного розвитку[3], голова підкомітету з питань промислової політики.
| Євгеній Шевченко | |
|---|---|
| Шевченко Євгеній Володимирович | |
 | |
| Народився | 4 травня 1972 (52 роки) Мелітополь, Запорізька область, УРСР |
| Громадянство | Україна |
| Діяльність | юрист підприємець |
| Галузь | підприємець і політик |
| Alma mater | Інститут права ім. В. Сташиса Класичного приватного університету |
| Членство | Верховна Рада України IX скликання |
| Посада | народний депутат України |
| Партія | Слуга народу, безпартійний |
Життєпис
Закінчив Інститут права ім. Сташиса Класичного приватного університету, здобув диплом юриста-правознавця[4].
Проходив військову службу в Прилуках Чернігівській області, працював електриком у колгоспі. Обіймав керівні посади в компаніях «Eurocape New Energy», «ECE Projektmanagement GMBH», «Агросталь», «Цветмет» та інших підприємствах[5].
У грудні 2021 року заявив, що СБУ порушило проти нього кримінальну справу. У СБУ повідомили, що це повноваження прокуратури, і СБУ не порушувала жодних справ[6].
Політична діяльність
2012 — на виборах до Верховної Ради був кандидатом у народні депутати як самовисуванець (виборчий округ № 75, Заводський і Ленінський райони м. Запоріжжя). На час виборів — генеральний директор ТОВ «Агросталь», безпартійний[7].
2014 — на виборах до Верховної Ради — кандидат у народні депутати від партії «Воля» (виборчий округ № 210, м. Прилуки, Бобровицький, Козелецький, Прилуцький райони). На час виборів — генеральний директор ТОВ «Агросталь», безпартійний[8].
2019 — під час президентських виборів був довіреною особою кандидата Зеленського[9][10].
Народний депутат України 9-го скликання від партії «Слуга народу» (в.о. № 76, Вознесенівський і Хортицький райони Запоріжжя)[11][12]. З 2022 року приєднався до депутатської групи «Відновлення України»[13].
Керівник групи з міжпарламентських зв'язків із Казахстаном.
Скандали та проросійська діяльність
Узагальнити
Перспектива
Відомий проросійською позицією ще перед повномасштабним російським вторгненням, негативним ставленням до Революції гідності[14].
Неодноразово брав участь у етерах на російських пропагандистських телеканалах[15]. Висловлював симпатії до проросійського пропагандиста Анатолія Шарія (неодноразово публікував відео, де Шарій висміював патріотичні акції), Миколи Азарова та проросійського телеканалу «НАШ»[14]. Був негативно налаштованим щодо Джорджа Сороса, Дмитра Кулеби та українського правопису зразка 2019 року[16].
9 квітня 2020 року Шевченко пообіцяв внести до ВРУ постанову про визнання політики Уляни Супрун геноцидом українського народу[17]. У жовтні Шевченко назвав критиків Конституційного суду «адептами» Держдепартаменту США та Джорджа Сороса[18] (бізнесмена, фінансового спекулянта, мецената і філантропа)[19].
У листопаді 2021 року Шевченко висловив бажання поїхати до Донецька, де, за його словами, «наші люди стріляють один в одного»[20].
Підтримка Лукашенка
17 серпня 2020 року Шевченко закликав білорусів «пробачити» Лукашенкові його «гріхи та злочини»[21].
20 квітня 2021 року поїхав на зустріч із білоруським диктатором Лукашенком. Згодом заступник глави фракції Слуга народу Олександр Корнієнко заявив, що поїздка була особистою ініціативою Шевченка, а представники партії вимагатимуть пояснень[22]. У Мінську Шевченко заявляв, що третина українців хотіли б бачити своїм президентом Лукашенка[23].
23 травня 2021 року, коли у Білорусі примусово посадили літак «Ryanair» і затримали опозиціонера Рамана Протасевича, Шевченко висловив підтримку Лукашенкові[24]. 24 травня фракція «Слуга Народу» оголосила про виключення Шевченка зі свого складу[25][26][27].
Після повномасштабного вторгнення
Навесні 2022 року, на початку повномасштабного вторгнення РФ до України, за інформацією начальника ГУР МО України, Кирила Буданова, Шевченко допомагав ГУР налагоджував комунікацію з білоруським диктатором Лукашенком для недопущення втягування Білорусі у війну[28].
У жовтні 2023 року Шевченко відмовився підтримати заборону УПЦ МП[29], а в листопаді взяв участь у зборі підписів до спікера Верховної ради Руслана Стефанчука щодо необхідності направити законопроєкт «про заборону УПЦ МП» до Венеційської комісії, аби зірвати його просування[30].
У лютому 2024 року Шевченко закликав повернути Києво-Печерську лавру у користування УПЦ МП[31]. Після російського ракетного обстрілу 8 липня 2024 року Шевченко поширював наративи російської пропаганди, закликаючи до миру з росіянами[32].
Розслідування
Державна зрада
У листопаді 2021 року СБУ проводила обшуки у Шевченка, шукаючи російські контрабандні товари військового призначення, його на той час вважали людиною, що співпрацює з ГУР МО України, натомість, у ГУР заявили, що він не є їхнім співробітником[33].
14 листопада 2024 року Шевченку було оголошено про підозру у державній зраді згідно з ч. 1 ст. 111 КК України[34][35][36][37][38].
15 листопада суд заарештувава Шевченка на 60 діб, до 11 січня 2025 року[39][40]. 7 січня 2025 року суд продовжив запобіжний захід до 7 березня[41].
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.