Шарль Каміль Сен-Санс (фр. Charles Camille Saint-Saëns; МФА: [ʃaʁl kamij sɛ̃sɑ̃ː(s)] (
прослухати); 9 жовтня 1835, Париж — 16 грудня 1921, Алжир) — французький композитор, органіст і піаніст, музичний критик і громадський діяч. Член Інституту Франції (1881), почесний доктор Кембриджського університету (1893), почесний член Петербурзького відділення Російського музичного товариства (1909).
Коротка інформація Каміль Сен-Санс, фр. Charles Camille Saint-Saëns ...
| Каміль Сен-Санс |
|---|
| фр. Charles Camille Saint-Saëns |
|---|
 |
|
| Повне ім'я | фр. Charles Camille Saint-Saëns |
|---|
| Дата народження | 9 жовтня 1835(1835-10-09)[1][2][…] |
|---|
| Місце народження | XI округ Парижа, Париж, Франція[3][4][2] |
|---|
| Дата смерті | 16 грудня 1921(1921-12-16)[5][1][…] (86 років) |
|---|
| Місце смерті | Алжир, Французький Алжир[3][4] |
|---|
| Причина смерті | інфаркт міокарда |
|---|
| Поховання | цвинтар Монпарнас[6] |
|---|
| Роки активності | 1853 — 1921 |
|---|
| Громадянство | Франція[7] |
|---|
| Професії | композитор, органіст, диригент, піаніст, музичний критик, учитель музики |
|---|
| Освіта | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
|---|
| Вчителі | Франсуа Бенуаd і Галеві Жак Франсуа Фроманталь |
|---|
| Відомі учні | Габрієль Форе і André Messagerd |
|---|
| Інструменти | фортепіано, скрипка і орган |
|---|
| Мова | французька |
|---|
| Жанри | опера, симфонія, класична музика і концерт |
|---|
| Magnum opus | Piano Concerto No. 1d, Piano Concerto No. 2d, Symphony No. 3d, Danse macabre і Карнавал тварин |
|---|
| Членство | Академія красних мистецтв Франції (16 грудня 1921)[8] |
|---|
| Нагороди | |
|---|
| У шлюбі з | Marie-Laure Truffotd |
|---|
| Автограф |  |
|---|
 Файли у Вікісховищі |
Закрити
Каміль Сен-Санс — автор творів різних музичних жанрів, зокрема 13 опер, 3-х симфоній, ораторій, численних камерних ансамблів. Також Сен-Санс залишив значну музикознавчу спадщину. Серед значних робіт — «Гармонія й мелодія» (1885), «Портрети й спогади» (1899). За редакцією Сен-Санса опубліковане повне зібрання творів Ф. Рамо, ряд опер К. В. Глюка та ін.
Шарль-Каміль Сен-Санс народився 9 вересня 1835 року. Наприкінці того ж року від різкого загострення сухот у віці тридцяти семи років помер батько Каміля. Дитина залишилася під опікою двадцятишестирічної матері й бабусі.
Мати Сен-Санса була художницею-акварелісткою, що допомогло залучити Каміля до образотворчого мистецтва. У віці двох з половиною років Каміль вже пройшов початковий курс гри на фортепіано під наглядом бабусі. Дитяча музика з примітивним акомпанементом лівої руки дитині не подобалася. «Бас не співає» — говорив він зневажливо.
Ледь ознайомившись зі світом музики, Каміль став складати, а незабаром і записувати композиції. Найперший зі збережених записів датується 22 березня 1839 року.
Навесні 1843 року дитину віддали на навчання фортепіанної гри відомому піаністу і композитору Камілю Стаматі. Професор був вражений прекрасною підготовкою семирічного хлопчика і лише вдосконалив уже наявні піаністичні навички. З жовтня того ж року почалися заняття Каміля гармонією і контрапунктом з рекомендованим Стаматі П'єром Маледаном. Після трьох років занять з хлопчиком Стаматі визнав його підготовленим до концертних виступів. Вони відбулися 20 січня та 10 лютого 1846 року. А 6 травня Каміль дав великий концерт у залі Плеєль, — цей день став початковою датою його піаністичної кар'єри.
У виконанні Джона Мітчела
Проблеми з програванням файлу? Див. довідку.
Опери
- «Жовта принцеса» (1872), op. 30;
- «Срібний дзвіночок» (1877, друга редакція — 1913);
- «Самсон і Даліла»[fr] (1877), op. 47;
- «Етьєн Марсель» (1879);
- «Генріх VIII» (1883);
- «Прозерпіна» (1887);
- «Асканіо» (1890);
- «Фрінея» (1893);
- «Фредегонда» (1895; закінчив і оркестрував Ернест Гіро);
- «Варвари» (1901);
- «Олена» (1904; одноактна);
- «Предок» (1906);
- «Деяніра» (1911).
Вокально-симфонічні та хорові твори
- Меса для чотирьох солістів, хору, органу та оркестру, op. 4;
- «Сцени Горація», op. 10;
- Різдвяна ораторія, op. 12;
- «Персидская ніч» для солістів, хору і оркестру, op. 26-біс;
- 18-й псалом, op. 42;
- Ораторія «Потоп» op. 45;
- Реквієм, op. 54;
- «Ліра і арфа» (за поемою Віктора Гюго) для солістів, хору і оркестру, op. 57 (1879);
- «Нічний спокій» для хору, op. 68 № 1;
- «Ніч» для сопрано, жіночого хору і оркестру, op. 114;
- Кантата «Небесний вогонь» (текст Армана Сильвестра) для сопрано, хору, оркестру, органа і читця, op. 115;
- «Лола». Драматичні сцени для солістів та оркестру за поемою Стефана Бордеза, op. 116: Прелюдія, Мрія, Соловей, Танго, Висновок;
- «Кроки в алеї» для хору, op. 141 № 1;
- Ave Maria для хору та органу, op. 145;
- Ораторія «Земля обітована» (1913).
Твори для оркестру
- Симфонія № 1 Es-dur, op. 2;
- Симфонія № 2 a-moll, op. 55;
- Симфонія № 3 c-moll (з органом), ор. 78 (1886);
- Симфонічні поеми
- «Прядка Омфали», ор. 31 (1869);
- «Фаетон», ор. 39;
- «Танець смерті» («Danse macabre»), ор. 40;
- «Юність Геракла», ор. 50;
- «Віра», три симфонічні картини, ор. 130;
- Перша і Третя рапсодії на теми бретонських народних пісень, ор. 7-біс
- Музика до вистави «Андромаха» (1903)
- Музика до кінофільму «Вбивство герцога Гіза», ор. 128 (1908)
- Концерти
- П'ять концертів для фортепіано з оркестром
- Три концерти для скрипки з оркестром
- Два концерти для віолончелі з оркестром
- Інші твори для соло інструментів та оркестру
- Овернська рапсодія для фортепіано з оркестром, ор. 73 (1884);
- Вальс-каприс для фортепіано з оркестром «Весільний пиріг», ор. 76;
- Фантазія «Африка» для фортепіано з оркестром, ор. 89;
- Інтродукція та Рондо каприччиозо для скрипки з оркестром, ор. 28;
- Концертна п'єса для скрипки з оркестром, ор. 67;
- Хаванез для скрипки з оркестром, ор. 83;
- Андалузький каприс для скрипки з оркестром, ор. 122;
- Сюїта для віолончелі та оркестру, ор. 16-біс;
- Алегро апасіонат для віолончелі з оркестром, ор. 43;
- «Муза і Поет» для скрипки і віолончелі з оркестром, ор. 132;
- Романс для флейти з оркестром, ор. 37;
- «Оделетта» для флейти з оркестром, ор. 162;
- Тарантела для флейти і кларнета з оркестром, ор. 6;
- Концертштюк для валторни з оркестром f-moll, ор. 94;
- Концертна п'єса для арфи з оркестром, ор. 154;
Камерні твори
- Два фортепіанних тріо
- Два струнних квартети
- Фортепіанний квартет
- Фортепіанний квінет
- Каприс на теми данських і російських пісень для флейти, гобоя, кларнета і фортепіано, ор. 79;
- Септет для труби, струнного квінтету та фортепіано, ор. 65;
- Дві сонати для скрипки і фортепіано
- Колискова для скрипки і фортепіано, ор. 38;
- Триптих для скрипки і фортепіано, ор. 136;
- Дві елегії для скрипки і фортепіано, ор. 143 і ор. 160;
- «Арія годинника із маятником» для скрипки і фортепіано;
- Фантазія для скрипки та арфи, ор. 124;
- Дві сонати для віолончелі та фортепіано
- Сюїта для віолончелі та фортепіано, ор. 16 (існує і в оркестровій версії);
- Алегро апасіонато для віолончелі та фортепіано, ор. 43 (існує і в оркестровій версії);
- Романс для віолончелі та фортепіано, ор. 51;
- Сафіческая пісня для віолончелі та фортепіано, ор. 91;
- Соната для гобоя та ф-п. (Ор.166);
- Соната для кларнета і ф-п. (Ор. 167);
- Соната для фагота та ф-п. (Ор. 168).
- Численні твори для фортепіано соло
Етюд Для фортепіано Op.135–4 Molto allegro
Вокальні твори
- Пісні та романси на вірші французьких авторів
Літературні твори
- «Гармонія й мелодія» (1885),
- «Портрети і спогади» (1900),
- «Витівки» (1913),
- «Германофілія» (1916).
Українська поетеса і перекладачка Тетяна Череп-Пероганич переклала з російської інструментальний твір Каміля Сен-Санса для голосу «Лебідь» (слова Є. Юр'єва) з концертно-камерного репертуару Євгенії Мірошниченко. Цей переклад увійшов до видання «Душа — се конвалія ніжна…», що вийшло друком в 2021[9].
Archivio Storico Ricordi — 1808. Душа – се конвалія ніжна… / Автори-упорядники Орися Баланко і Віталій Фізер, поетичні переклади Тетяна Череп-Пероганич. — Житомир : Бук-друк, 2021. — 252 с. — ISMN 979-0-9007192-0-1.
- Роллан Р., К. Сен-Санс, в его кн.: Музыканты наших дней, Собр. соч., т. 16, Л., 1935; Кремлев Ю., К. Сен-Санс, М., 1970; Harding J., Saint-Saëns and his circle, L., [1965].
- Schonberg, Harold C. (1997). The Lives of the Great Composers. W. W. Norton & Company. ISBN 0-393-03857-2.
- Michael Stegemann: Camille Saint-Saëns and the French Solo Concerto from 1850 to 1920. Portland OR: Amadeus Press, 1991. ISBN 0-931340-35-7
- Saint-Saëns, Camille by Hugh Macdonald, in 'The New Grove Dictionary of Opera', ed. Stanley Sadie (London, 1992) ISBN 0-333-73432-7
прослухати); 9 жовтня 1835, Париж — 16 грудня 1921, Алжир) — французький композитор, органіст і піаніст, музичний критик і громадський діяч. Член Інституту Франції (1881), почесний доктор Кембриджського університету (1893), почесний член Петербурзького відділення Російського музичного товариства (1909).
Файли у Вікісховищі
