Чухрай Григорій Наумович

Григо́рій Нау́мович Чухра́й (23 травня 1921, Мелітополь, Україна — 28 жовтня 2001, Москва, Росія) — український радянський кінорежисер, сценарист, народний артист СРСР.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чухрай.

Чухрай Григорій Наумович
Дата народження	23 травня 1921(1921-05-23)[1][2][…]
Місце народження	Мелітополь, Запорізька губернія, Українська СРР[1]
Дата смерті	28 жовтня 2001(2001-10-28)[3] (80 років)
Місце смерті	Москва, Росія[4]
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	Росія
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія	кінорежисер
Заклад	Всеросійський державний інститут кінематографії і Вищі курси сценаристів і режисерівd
Членство	СК СРСР
Нагороди	премія БАФТА за найкращий фільм (1962) Bodil Award for Best Non-American Filmd Targa d'Orod Кінопремія «Ніка»: «Честь і гідність»d Знак пораненняd Премія Президента Російської Федераціїd Радянська гвардія Special Jury Prized Ніка
IMDb	ID 0161055
Чухрай Григорій Наумович у Вікісховищі

Життєпис

Народився в Мелітополі. Батько — єврей Наум Зіновійович Рубанов, мати — українка Клавдія Петрівна Чухрай. Коли Григорій мав три роки, батьки розлучилися, він залишився з мамою. Під час Голодомору мати, добре «оббивши пороги», змогла добитися дозволу на виїзд до П'ятигорська^[5].

Учасник Другої світової війни. Брав участь у Дніпровській повітряно-десантній операції. Був лейтенантом, командиром взводу зв'язку.

Освіту здобув у Всесоюзному державному інституті кінематографії (ВДІКу). Режисерську роботу почав на Київській кіностудії художніх фільмів (1953—1955; кольоровий фільм «Назар-Стодоля» та ін.). З 1956 року працював на студії «Мосфільм». Відомий з фільму «Балада про солдата» (1959). Нагороди на міжнародних фестивалях за фільми «Чисте небо» (Москва), «Золота Брама» (Сан-Франциско), «Голова Паленке» (Мехіко); за гуманізм і мистецьку якість у Каннах.

Могила Григорія Чухрая на Ваганьківському кладовищі

Помер 29 жовтня 2001 року в Москві. Похований на Ваганьківському кладовищі.

Фільмографія

Працював на Київській кіностудії асистентом режисера у фільмі «Командир корабля» (1954) і другим режисером у стрічці «Назар Стодоля» (1953).

Не отримавши самостійної постановки, працював з 1955 р. на «Мосфільмі», де поставив кінокартини «Сорок перший» (1956, Спеціальний приз у Каннах, 1957), «Балада про солдата» (1959, Приз у Каннах і Головний приз Всесоюзного кінофестивалю, 1960), «Чисте небо» (1961, Головний приз Московського міжнародного кінофестивалю), «Жили-були старий зі старою» (1965), «Пам'ять» (1971), «Трясовина» (1978) та ін.