Чотири кроки в хмарах

«Чотири кроки в хмарах» (італ. 4 passi fra le nuvole, на постері: «Quattro passi fra le nuvole») — італійський трагікомедійний фільм 1942 року, поставлений режисером Алессандро Блазетті. Вважається одним з фільмів-передвісників італійського неореалізму^[1][2]. На основі сюжету стрічки знято декілька римейків: «Під небом Провансу» (фр. Sous le ciel de Provence, Франція, 1956 рік), «Прогулянка в хмарах» (США, 1995 рік), «Декілька слів про кохання» (Індія, 2000 рік) та інші.

Чотири кроки в хмарах
італ. 4 passi fra le nuvole
Жанр	трагікомедія
Режисер	Алессандро Блазетті
Продюсер	Джузеппе Амато
Сценаристи	Джузеппе Амато, Алессандро Блазетті, Альдо де Бенедетті, П'єро Телліні, Чезаре Дзаваттіні
У головних ролях	Джино Черві Адріана Бенетті Гудітта Ріссоне
Оператор	Вацлав Віх
Композитор	Алессандро Чиконьїні
Художник	Вірджиліо Марчіні
Кінокомпанія	Società Italiana Cines
Дистриб'ютор	ENICd
Тривалість	95 хв.
Мова	італійська
Країна	Королівство Італія
Рік	1942
Дата виходу	24 грудня 1942 (Італія)
IMDb	ID 0035230
Рейтинг	IMDb:
Чотири кроки в хмарах у Вікісховищі

Сюжет

Паоло Б'янкі — торговець кондитерськими виробами, комівояжер середнього віку, що веде розмірене, але нудне життя зі сварливою дружиною в одному з міст на півночі Італії. Під час чергової службової поїздки на південь країни в потягу він звертає увагу на молоду жінку, яка, не маючи квитка і грошей на його купівлю, намагається виправдатися перед контролером. Паоло встає на її захист. В помсту контролер знаходить, що проїзні документи самого Б'янкі оформлені не вірно, і висаджує його на найближчій станції. Комівояжер вимушений скористатися автобусом. Там він зустрічає дівчину з потягу і знайомиться з нею. Її історія сумна, хоча досить тривіальна: вона кинута коханим, чекає дитину і, абсолютно не маючи коштів для існування, не знає як з'явитися перед люблячими, але строгими батьками. Марія благає нового знайомого заїхати до її родини й назватися її чоловіком. Паоло погоджується, але брат дівчини дуже швидко розкриває обман. Проникливою промовою головний герой умовляє батька пробачити доньку.

У ролях

• Джино Черві	…	Паоло Б'янкі
• Адріана Бенетті	…	Марія
• Гудітта Ріссоне	…	Клара Б'янкі
• Карло Романо	…	Антоніо, водій автобуса
• Гуїдо Челано	…	Паскуале, брат Марії
• Маргеріта Сейлін	…	Луїза, мати Марії та Паскуале
• Альдо Сільвані	…	Лука, батько Марії та Паскуале
• Оресте Біланчіа	…	бакалійник

Знімальна група

• Автори сценарію — Джузеппе Амато, Алессандро Блазетті, Альдо де Бенедетті, П'єро Телліні, Чезаре Дзаваттіні
• Режисер-постановник — Алессандро Блазетті
• Продюсер — Джузеппе Амато
• Композитор — Алессандро Чиконьїні
• Оператор — Вацлав Віх
• Монтаж — Маріо Серандреї
• Художник-постановник — Вірджиліо Марчіні
• Художник-декоратор — Фердінандо Руффо

Художні особливості і критика

Теоретик кінематографу Жорж Садуль назвав фільм цікавим, але нерівним. Сцени в автобусі чарівні і мають непередаваний національний колорит: строкатий натовп глузливих людей, що підкріплюють свою мову емоційною жестикуляцією, сміх, сварки і абсолютний безлад у салоні. Хоча така побутова замальовка виходила за грані догми, що просувався Муссоліні — «Італія це країна, де потяги приходять вчасно». Друга ж половина стрічки, що відбувається в павільйонних селянських інтер'єрах, — посередня та умовна^[3]. Слід зазначити, що в цілому фільм не виходив за рамки пропаганди діючого режиму, але й не містив фашистської риторики^[4].