Чосонівські посольства до Японії

Чосонівські посольства до Японії (кор. 朝鮮通信使, 조선 통신사, чосон тхонсін-са; яп. 朝鮮通信使, ちょうせんつうしんし, тьосен цусін-сі) — дипломатичні місії корейської династії Чосон до Японії. Висилалися корейцями для передачі державних грамот японським володарям, що іменувалися в корейських документах «ванами Японії». Протягом 1607 — 1811 років посольства відправлялися 12 разів з нагоди призначення нового сьоґуна. В японській нового часу історіографії називалися корейськими данницькими посольствами (яп. 朝鮮来聘使, ちょうせんらいへいし, тьосен райхей-сі).

Процесія корейського посольства в Едо (1748).

Короткі відомості

Перші міждержавні контакти корейської династії Чосон з Японією датуються кінцем 14 століття. В 1404 році корейці уклали офіційні стосунки із сьоґунами роду Асікаґа як «ванами Японії». Офіційні відносини між обома державами зводилися до обміну державними грамотами. З 17 століття, після провалу японських вторгнень у Корею 1592 — 1598 років та заборони корейського уряду на перебування японців в країні, японська сторона в особі сьоґунату Токуґава перестала висилати посольства до Кореї. Обмін грамотами став проводитися під час одностороннього відвідування корейськими делегаціями резиденції сьоґунів Токуґава в Едо. Загалом між 1607 і 1811 роками Японію відвідало 12 посольств династії Чосон.　Японська сторона вважала їх усі посольствами доброї волі (通信使), проте корейська сторона розглядала перші три місії як посольства у відповідь на японську державну грамоту, прислану сьоґунатом Токуґава^[1], з метою повернення вивезених з Кореї співвітчизників під час японських завоювань (回答兼刷還使). Відмінності у розумінні сторонами мети посольств спричинили янаґавський інцидент, після якого решта 9 корейських посольств відправлялися як посольства доброї волі.

Корейські посольства очолювалися повноважним послом, супровід якого становив 300 — 500 осіб. Окрім дипломатів до нього входили корейські каліграфи, поети, художники, літератори, майстри бойових мистецтв та інші представники корейської культурної еліти. Делегація діставалася до Осаки через Внутрішнє Японське море, а звідки рушала пішки до Едо. Японська сторона брала на себе усі витрати з утримування корейських посланців, включаючи переїзд, ночівлю та харчування. Оскільки прибуття посольств було справою престижу обох країн, їхній прийом проводився з розмахом. Японці витрачали від 500 тисяч до 1 мільйона золотих рьо для розважання гостей.

До 19 століття корейські посли прибували в Едо з нагоди призначення нового сьоґуна. Проте останнє 12 посольство відкладалося через великий голод Теммей і змогло вирушити до Японії лише 1811 року. Відправка корейських місій планувалася і надалі, але реалізовані не були через брак коштів та зовнішньополітичну загрозу японському уряду.

Формально для корейської сторони місія посольств була культрегерською. Корейці вважали, що нестуть світло конфуціанської корейської культури в дику нецивілізовану Японію. Фактично корейські посланці займалися розвідувальною діяльністю, складаючи детальні описи політичного і соціально-економічного життя мешканців Японських островів. Така діяльність була спричинена побоюваннями корейської сторони щодо можливого повторення японських вторгнень 1592 — 1598. Звіти, що були складені корейськими послами в ході подорожей Японією, є першокласними джерелами з соціальної історії Японії 17 — 19 століть.

Хронологія

• Рік — рік відправи посольства. Посольства доброї волі (通信使) відзначені темним кольором.
• Ван — ван Чосону, від імені якого відправлялося посольство.
• Посол — повноважний посол Чосону, голова корейської делегації в Японії.
• Володар — японський володар, що одноосібно керував цілою країною.
• Деталі — мета і зміст діяльності корейського посольства.

Рік	Ван	Посол	Володар	Деталі
Період Муроматі
1392	Тхеджо	невідомо	Асікаґа Йосіміцу	Прохання допомоги в боротьбі з піратами. Відновлено дружні стосунки між країнами
1398	Тхеджо	Пак Тончі	Асікаґа Йосімоті	Прохання допомоги в боротьбі з піратами. Вислано посольство у відповідь[2].
1404	Тхеджон	Йо Ийсон	Асікаґа Йосімоті	Прохання допомоги в боротьбі з піратами. Вислано посольство у відповідь[2].
1406	Тхеджон	Юн Мьон	Асікаґа Йосімоті	Прохання допомоги в боротьбі з піратами. Вислано посольство у відповідь[2].
1410	Тхеджон	Ян Юн	Асікаґа Йосімоті	Прохання допомоги в боротьбі з піратами. Корейська сторона висловила співчуття у зв'язку зі смертю Асікаґи Йосіміцу і подарувала буддистські сутри. Вислано посольство у відповідь[2].
1413	Тхеджон	Бак Бун	Асікаґа Йосімоті	Прохання допомоги в боротьбі з піратами.
1420	Седжон	Сон Хийгьон	Асікаґа Йосімоті	Вислано посольство у відповідь[2].
1423	Седжон	Пак Хийчун	Асікаґа Йосікадзу	Вислано посольство у відповідь, яке привезло буддистські сутри[2].
1424	Седжон	Пак Ансін	Асікаґа Йосікадзу	Вислано посольство у відповідь[2].
1428	Седжон	Пак Сосен	Асікаґа Йосінорі	Корейська сторона висловила співчуття у зв'язку зі смертю Асікаґи Йосімоті та привітала Йосінорі у зв'язку з призначенням його новим сьоґуном[2].
1432	Седжон	Лі Є	Асікаґа Йосінорі	Вислано посольство у відповідь[2].
1439	Седжон	Ко Тикчон	Асікаґа Йосінорі	Прохання допомоги в боротьбі з піратами[2].
1443	Седжон	Бьон Хомун	Асікаґа Йосімаса	Корейська сторона висловила співчуття у зв'язку зі смертю Асікаґи Йосінорі та привітала Йосікацу у зв'язку з призначенням його новим сьоґуном[2].
Період Адзуті-Момояма
1590	Сонджо	Хван Юнгіль	Тойотомі Хідейосі	Корейська сторона привітала Хідейосі у зв'язку з об'єднанням Японії[2].
1596	Сонджо	Хван Сін	Тойотомі Хідейосі	Переговори щодо припинення війни в Кореї[3].
Період Едо
1607	Сонджо	Йо Угіль	Токуґава Хідетада	Відповідь на японське запрошення. Нормалізація міждержавних стосунків. Обмін полоненими минулої війни.
1617	Кванхегун	О Юнгьом	Токуґава Хідетада	Відповідь на японське запрошення. Вітання з перемогою під Осакою. Обмін полоненими.
1624	Інджо	Чон Ріп	Токуґава Ієміцу	Відповідь на японське запрошення. Корейська сторона привітала Ієміцу в зв'язку з призначенням його новим сьоґуном. Обмін полоненими.
1636	Інджо	Ім Кван	Токуґава Ієміцу	Корейська сторона привітала Ієміцу в зв'язку з розвитком міждержавних стосунків.
1643	Інджо	Юн Сунджі	Токуґава Ієміцу	Корейська сторона привітала Ієміцу з днем народження.
1655	Хьоджон	Чо Хьон	Токуґава Ієцуна	Корейська сторона привітала Ієцуну в зв'язку з призначенням його новим сьоґуном.
1682	Сукджон	Юн Чіван	Токуґава Цунайосі	Корейська сторона привітала Цунайосі в зв'язку з призначенням його новим сьоґуном.
1711	Сукджон	Чо Тхеок	Токуґава Ієнобу	Корейська сторона привітала Ієнобу в зв'язку з призначенням його новим сьоґуном.
1719	Сукджон	Хон Чхіджун	Токуґава Йосімуне	Корейська сторона привітала Йосімуне в зв'язку з призначенням його новим сьоґуном.
1748	Йонджу	Хон Гьохий	Токуґава Ієсіґе	Корейська сторона привітала Ієсіґе в зв'язку з призначенням його новим сьоґуном.
1764	Йонджу	Чо Ом	Токуґава Ієхару	Корейська сторона привітала Ієхару в зв'язку з призначенням його новим сьоґуном.
1811	Сунджо	Кім Ікьо	Токуґава Ієнарі	Корейська сторона привітала Ієнарі в зв'язку з призначенням його новим сьоґуном.

Примітки

1. Насправді грамота була підроблена родом Со, володарями Цусіма-хану
2. Kang, Etsuko Hae-jin. Diplomacy and ideology in Japanese-Korean relations: from the fifteenth to the eighteenth century. — London: Macmillan, 1997. — p.275.
3. Kang, Etsuko Hae-jin. Diplomacy and ideology in Japanese-Korean relations: from the fifteenth to the eighteenth century. — London: Macmillan, 1997. — p.225.

Джерела та література

Чосонівські посольства до Японії // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

• (англ.) Kang, Etsuko Hae-jin. Diplomacy and ideology in Japanese-Korean relations: from the fifteenth to the eighteenth century. — London: Macmillan, 1997.

Посилання