Число Нуссельта

Число́ Ну́ссельта (${\displaystyle \mathrm {Nu} }$) — характеристичне число^[2] і критерій подібності теплових процесів, що характеризує співвідношення густини дійсного теплового потоку до такого, який би мав місце в умовах чистої теплопровідності через шар рідини завтовшки ${\displaystyle l}$. Характеризує інтенсивність переходу теплоти (теплопередачі) на границі потік-стінка для стаціонарних процесів конвекційного теплообміну в однофазній нестисливій рідині з постійними (окрім густини) фізичними властивостями:

${\displaystyle {\mathit {N}}u={\frac {Kl}{\lambda }}}$

Число Нуссельта
Названо на честь	Вільгельм Нуссельт
Досліджується в	термодинаміка
Розмірність	${\displaystyle 1}$
Формула	${\displaystyle {\mathit {Nu}}={\frac {Kl}{\lambda }}={\frac {Kl}{\alpha \rho c_{p}}}}$[1]
Позначення у формулі	${\displaystyle {\mathit {Nu}}}$, ${\displaystyle K}$, ${\displaystyle l}$, ${\displaystyle \lambda }$, ${\displaystyle \alpha }$, ${\displaystyle \rho }$ і ${\displaystyle c_{p}}$
Символ величини (LaTeX)	${\displaystyle {\mathit {Nu}}}$[1]
Підтримується Вікіпроєктом	Вікіпедія:Проєкт:Математика
Рекомендована одиниця вимірювання	1[1]

де:

• ${\displaystyle K}$ — коефіцієнт теплоперенесення;
• ${\displaystyle l}$ — характеристичний розмір;
• ${\displaystyle {\lambda }}$ — коефіцієнт теплопровідності.

Назву критерій отримав на честь Вільгельма Нуссельта (нім. Ernst Kraft Wilhelm Nußelt, 1882 — 1957) — німецького інженера-дослідника.

Назва «число Біо» для цього числа застосовується тоді, коли число Нуссельта зарезервовано для характеристики конвективного перенесення теплоти^[2]

Залежність Nu=f(Re, Pr) можна трактувати таким чином: кількість тепла, яке переноситься (Nu) залежить від виду швидкісного поля (Re) і його зв’язку з полем температур (Pr).

Примітки

1. 11-5.5 // Quantities and units — Part 11: Characteristic numbers — 2 — ISO, 2019. — 50 p.

   d:Track:Q100957475d:Track:Q15028
2. ДСТУ 3651.2-97 Метрологія. Одиниці фізичних величин. Фізичні сталі та характеристичні числа. Основні положення, позначення, назви та значення.

Джерела

• Основи тепломасообміну: Підручник. / С. М. Василенко, А. І. Українець, В. В. Олішевський. За ред. І. С. Гулого; Нац. ун-т харч. технологій. К.: НУХТ,2004. - 250 с. - ISBN 966-612-030-5
• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Бойко В.С., Бойко Р.В. Тлумачно-термінологічний словник-довідник з нафти і газу. Тт. 1-2, 2004-2006 рр. 560 + 800 с.
• Білецький В.С., Смирнов В.О., Сергєєв П.В. Моделювання процесів переробки корисних копалин: Посібник / НТУ «Харківський політехнічний інститут», Львів: «Новий Світ- 2000», 2020. – 399 с.