Чигирин-Діброва

Чигирин-Діброва (Чигирин-Дубрава) — історичне місто. Розташовувалось у гирлі Сули, нині затоплене водами Кременчуцького водосховища.

Чигирин-Діброва|фізична о= |ref-фізична о= |ref-залізниця р= |ref-залізниця с= |ref-фізична с= |розташування2= |опис розташування2= |станція= |фізична с= |опис розташування= |залізниця р= |відстань= |ref-фізична р= |ref-автошлях о= |ref-автошлях р= |ref-залізниця о= |фізична р= |ремарки= |автошлях о= |автошлях р= |marksize2= |ref-висота= |рада= |залізниця с= |прізвисько= |автошлях с= |залізниця о= |ref-автошлях с= |mapx2= |код= |mapy2=
Основні дані
49°16′59″ пн. ш. 32°55′00″ сх. д.
Країна	Україна
Регіон	Полтавська область
Засновано	1611?
Магдебурзьке право	1636
Населення	1099 (на 1900)
Часовий пояс	UTC+2, UTC+3 (Полтавська область)
Номери автомобілів	BI, НІ
OSM	↑91294 ·R (Полтавська область)
Міська влада
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Чигирин (значення).

Історія

Засноване на початку XVII століття (1611?), згодом увійшло до складу так званої Вишневеччини (1636 Ярема Вишневецький надав місту магдебурзьке право за зразком Лубен). На землі Чигирин-Діброви претендував також Пивогірський монастир (Пивгородський) (філія Київського Миколаївського Пустинного монастиря), тому саме він виграв з початком Козацької революції середини XVII століття.

Відтак, лише за часів Руїни Чигирин-Діброва стає окремим сотенним центром (перша згадка 1672), на зверхність над яким претендують Чигиринський і Лубенський полки.

У 1649 р. містечко Чигирин-Діброва входило до території Жовнинської сотні Чигиринського полку. Як окремий військово-адміністративний підрозділ сотня утворена 1661 року (перша згадка Чигирин-Дібровської сотні 1672) у складі новоствореного Кременчуцького полку (1661—1666). До кінця гетьманства П.Дорошенка (1676 рік) Чигиринський полк намагався повернути собі зверхність над лівобережними сотнями, але десь від 1667 року і до ліквідації у 1782 році Чигирин-Дібровська сотня перебувала у складі Лубенського полку. По Чигиринських війнах 1677-78 містечко дало прихисток чималій групі емігрантів зі зруйнованої Чигиринщини.

Наприкінці XVII століття Чигирин-Діброва лишалась важливим прикордонним пунктом Гетьманщини, «столицею» компанійського полку Іллі Новицького. У XVIII столітті підупадає (1731 Пивогірський монастир частково поновив стару юрисдикцію над Чигирин-Дібровою, містечко також потерпає через повені та річкові наноси). За ревізіями у 1769 р. значаться дві Чигирин-Дібровські сотні. Після скасування сотні її територія увійшла до Городиського повіту (Градизький повіт) Київського намісництва. Після ліквідації Гетьманщини Чигирин-Діброва втрачає своє значення.

1900 року містечко має лише 1099 жителів (імовірно через поділ на Чигирин-Діброву та Морозівку). 1959, у зв'язку із будівництвом Кременчуцької ГЕС, Чигирин-Діброва потрапила до зони затоплення. Населення переведено до давнього чигириндібровського виселка — села Мозоліївка (Глобинський район Полтавської області).

Населення

• 1885 — 1250^[1]
• 1900 — 1099

Див. також

• Кременчуцьке водосховище#Затоплені поселення

Посилання

• Чигирин-Діброва (1636 р.) [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Кременчук від заснування до 1764 р., Вирський Д. С.

Примітки

1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

Література

• Ткаченко М. Нарис історії Кременчуччини до початку XVIII ст. // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. — Кн.24. — К., 1929. — С.67-68.
• Лазаревський А. М. Исторические очерки Полтавской Лубенщины XVII–XVIII вв. // Чтения в обществе Нестора-летописца. Кн. 11. К., 1896.

Джерела

• Дмитро Вирський. "Українне місто": Кременчук від заснування до року 1764-го ISBN 978-966-518-564-2 (укр.)