Чибінєєв Валерій Вікторович
український військовик, капітан Збройних сил України, Герой України З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Вале́рій Ві́кторович Чибінє́єв (3 березня 1988 
, Бердянськ, Запорізька область — 3 березня 2022 , Гостомель, Київська область )[2] — український розвідник,[3] співробітник ГУ розвідки МО України. Військовик, підполковник ЗСУ, командир роти снайперів 79 окремої десантно-штурмової бригади. Герой України.
| Чибінєєв Валерій Вікторович | ||
|---|---|---|
 Підполковник | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 3 березня 1988 Бердянськ, Запорізька область, Українська РСР, СРСР[1] | |
| Смерть | 3 березня 2022[1] (34 роки) Гостомель, Бучанський район, Київська область, Україна[1] (загиблий у бою ) | |
| Поховання | Берковецьке кладовище | |
| Alma Mater | Військова академія[1], Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного і Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» | |
| Псевдо | «Каракурт» | |
| Військова служба | ||
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС | Збройні сили | |
| Рід військ | Десантні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Командування | ||
| командир роти снайперів | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
| Чибінєєв Валерій Вікторович у Вікісховищі | ||
| Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
| Герой України командир 79-ї бригади Валерій Чибінєєв у студії Сніданку на YouTube // ТСН, 25 серпня 2016 | |
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Народився 3 березня 1988 року в Бердянську.[4] Рано втратив батьків, тому виховувався у школі-інтернаті.[4][5]
Після 9 класу вступив до запорізького військового ліцею «Захисник». Потому вступив до Військової академії Сухопутних військ (м. Одеса),[6] звідки був переведений до Львівської академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, закінчивши її 2010 року. У військовому званні «лейтенант» продовжив військову службу у складі 79 ОДШБр.[5]
Російсько-українська війна
Валерій Чибінєєв з перших днів російської агресії став на захист територіальної цілісності та незалежності Батьківщини. У складі 1-го аеромобільно-десантного батальйону брав участь у визволені міста Лиману Донецької області.
У червні 2014 року, під час ведення бойових дій в районі селища Бірюкове Луганської області, підрозділ, очолюваний Чибінєєвим, знищив ДРГ противника та взяв у полон двох терористів. У липні того ж року, поблизу селища Ізварине Луганської області, разом зі своїми побратимами витягнув з підбитого танка трьох військовослужбовців. У січні 2015 року обороняв Донецький аеропорт поблизу злітної смуги летовища.
У липні 2016 року, під час виконання бойового завдання на спостережному посту поблизу Авдіївки, в ході успішно проведених операцій групами снайперів під керівництвом Валерія Чибінєєва було знищено обслуги кулеметів та гранатометів та одного снайпера, загалом 12 підтверджених цілей. Наприкінці цього ж місяця зазнав поранення внаслідок обстрілу позицій артилерією терористів. Попри це й далі керував підрозділом, що дозволило утримати позиції попри численні атаки терористів та обстріли території ворожою артилерією.
Пізніше він продовжив службу в ГУР МОУ. Інколи під час маршів розходилися шви й кровоточили рани, починалися болі.[7]
Загинув 3 березня 2022 року. 5 березня повідомлено, що Валерій загинув у боях за Гостомель поблизу Києва.[8][9] ГУР МОУ того дня повідомило, що Валерій загинув під час виконання спецзавдання як розвідник.[10] У 2023—2024 роках були оприлюднені свідчення неназваного офіцера ГУР із позивним «Філософ», який був також учасником бою. За цими даними, 2 березня група Валерія Чибінєєва отримала завдання щодо снайперського прикриття дій зведеного підрозділу в Гостомелі та зайшла в місто. 3 березня після російського артилерійського обстрілу наблизилися 3 броньовані машини з росіянами і почали спішуватися. Їх обстріляв Валерій з великокаліберної снайперської гвинтівки Barrett М107. Потім почався другий наступ, в якому взяло участь 9 російських БМД.[11] За словами «Філософа», усі російські БМД, які були зупинені на блокпосту в Гостомелі, мали пробоїни саме від снайперської гвинтівки Валерія.[12] Коли у Валерія закінчилися набої до гвинтівки, він вступив у ближній бій. Близько 15 години командир іншої бойової групи повідомив про загибель Валерія.[11]
За 3 роки до цього, у 2019 році, поліг його рідний брат, військовик Роман Чибінєєв, який загинув на Донеччині.
11 березня 2022 року Валерій Чибінєєв похований на Берковецькому кладовищі. Залишилися дружина та маленька донька.
Державні нагороди
- Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (23 серпня 2016) — за мужність, героїзм і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі.[13] Нагороду Чибінєєву вручив президент Порошенко під час параду на Хрещатику з нагоди 25-ї річниці незалежності України 24 серпня 2016 року.
- Почесний громадянин Запоріжжя (23 серпня 2016).
Вшанування пам'яті
Примітки
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.