Червоній Василь Михайлович

Василь Михайлович Червоній (нар. 24 серпня 1958 — пом. 4 липня 2009) — український політик, народний депутат перших чотирьох скликань, голова Рівненської ОДА (2005—2006). Активіст громади віруючих УПЦ Київського Патріархату.

Василь Червоній
Василь Червоній
Голова Рівненської ОДА
4 лютого 2005 — 18 травня 2006
Президент	Віктор Ющенко
Попередник	Микола Сорока
Наступник	Віктор Матчук
Народився	24 серпня 1958(1958-08-24) Погорілівка, Березнівський район
Помер	4 липня 2009(2009-07-04) (50 років) Клевань, Рівненський район
Похований	Рівне
Відомий як	політик
Громадянство	Україна
Національність	українець
Alma mater	НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Політична партія	Українська народна партія
Професія	політик
Релігія	УПЦ-КП
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
1-го скликання
НРУ	15 травня 1990	—	11 травня 1994
2-го скликання
НРУ	11 травня 1994	—	12 травня 1998
3-го скликання
НРУ	12 травня 1998	—	14 травня 2002
4-го скликання
УНП	14 травня 2002	—	17 березня 2005[1]

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Червоній.

Біографія

Василь Червоній народився 24 серпня 1958 року в селі Погорілівка (Поліське) Березнівського району Рівненської області. Українець, православний.

У 1975 році закінчив Грушківську середню школу Ульянівського району Кіровоградської області.

У 1981 році закінчив хіміко-технологічний факультет («Основні процеси хімічного виробництва і хімічна кібернетика») Київського політехнічного інституту, за фахом «Інженер-хімік-технолог».

1981—1991 рр. — працював інженером АСУВ, старшим апаратником цеху Рівненського ВО «Азот».

Двоє дітей. Проживав із сім'єю у м. Рівне.

Громадська та політична діяльність

1988 року створив перший на Рівненщині осередок Товариства української мови. В 1989 р. створив перший осередок Народного Руху України.

В. Червоній на святі «500 років українському козацтву». 1990 р. с. Капулівка.

Могила В. Червонія в Рівному.

Обирався головою Рівненської крайової організації НРУ (1991—1999), членом Президії Центрального проводу НРУ (1997—1999), головою Рівненської обласної організації Української народної партії (1999—2008)^[2].

Депутат Рівненської обласної ради (1990 та 2006) І та VI скликань.

Обраний у 1990 році депутатом Верховної Ради України 1(12) скликання від міста Рівне, округ № 332.Член комітету з питань оборони і державної безпеки.^{[недоступне посилання з травня 2019]}

1994—1998 — народний депутат України 2-го скликання, обраний від Дубенського округу № 335. Член Комітету з питань оборони і державної безпеки.^{[недоступне посилання з травня 2019]}

З березня 1998 по квітень 2002 — народний депутат України 3-го скликання за списком НРУ № 17. Член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією ^{[недоступне посилання з травня 2019]}

З квітня 2002 по березень 2005 — народний депутат України 4-го скликання, обраний за списками Виборчого Блоку В. Ющенка «Наша Україна» (№ 55). Член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією ^{[недоступне посилання з травня 2019]}

З лютого 2001 член спеціальної ради "Громадської ініціативи «Форум національного порятунку».

Керівник виборчого штабу Віктора Ющенка в Рівненській області у 2002 та 2004.

4 лютого 2005 — голова Рівненської облдержадміністрації^[3]. З 18 травня 2006 — у відставці^[4].

З 2008 — голова фракції Української народної партії у Рівненській обласній раді. Кошовий отаман підрозділу Українського козацтва «Волинська Січ».

30 листопада 2008 р. брав участь у виборах міського голови міста Рівного. Жителі міста віддали перевагу Володимиру Хомку (32 % виборців), а Василь Червоній із 16 % голосів зайняв друге місце.

Член президії Федерації мотоспорту України, президент професійно-спортивного мотоклубу «Волинь-Мотор-Січ».

Церковна діяльність

Член Вищої церковної ради УПЦ Київського Патріархату, староста Свято-Покровського кафедрального собору (м. Рівне), збудованого під його керівництвом.

Нагороди

Державні нагороди України:

• Орден Свободи (18 листопада 2009) — за визначний особистий внесок у відстоювання національної ідеї, становлення і розвиток Української незалежної держави та активну політичну і громадську діяльність (посмертно)^[5]

Нагороджений орденами:

• Христа Спасителя
• Рівноапостольного св. Князя Володимира I та II ступенів
• Архистратига Михаїла

Нагороджений Почесною грамотою Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Обставини загибелі

4 липня 2009 рибалив із родиною на ставку на околиці села Деражне Костопільського району Рівненської області. Близько 12:00 почало гриміти, блискавка влучила у Червонія В. М. Постраждалий доставлений до Рівненської ЦРЛ (смт. Клевань). Помер у лікарні. Похований біля Свято-Покровського кафедрального собору у Рівному^[6][7].

Примітки

1. Постанова Верховної Ради України від 17 березня 2005 року № 2479-IV «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Червонія В.М.»
2. Коломис М. Василь Червоній як феномен інтелектуальної ідеології // Волинь. - 2017. - № 26, 30 черв. - С. 1,3
3. Указ Президента України від 4 лютого 2005 року № 182/2005 «Про призначення В. Червонія головою Рівненської обласної державної адміністрації»
4. Указ Президента України № 411/2006 «Про звільнення В. Червонія з посади голови Рівненської обласної державної адміністрації». Архів оригіналу за 28 січня 2014. Процитовано 21 червня 2010.
5. Указ Президента України № 939/2009 від 18 листопада 2009 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Свободи». Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.
6. Василя Червонія вбила блискавка [Архівовано 22 липня 2019 у Wayback Machine.] // Газета по-українськи, Вівторок, 07 липня 2009 07:13
7. Блискавична смерть [Архівовано 22 липня 2019 у Wayback Machine.] // Рівне Вечірнє: Новини Рівного та області, 07.07.2009 10:10

Посилання

• Сайт ВРУ
• Документальний фільм «Так було» про Василя Червонія