Челебі Лютфі-паша

Дамат Челебі Лютфі-паша (тур. Damat Çelebi Lütfi Paşa; 1488 — 27 березня 1564) — великий візир Османської імперії з 1539 по 1541 рік, зять (дамат) султана Сулеймана Пишного.

Челебі Лютфі-паша
осман. لُطفى پاشا‎
Народився	1488  Вльора, Vlorë municipalityd
Помер	1562, 1563, 27 березня 1564[1][2][3], 1553[4] або 1554[5]  Дідімотейхо  ·Старість
Підданство	Османська імперія
Національність	Албанець
Діяльність	політик
Знання мов	албанська, османська і арабська
Посада	Великий візир Османської імперії[d]
Конфесія	іслам
У шлюбі з	Шах-і-Хубан Султан
Діти	Есмахан Бахарназ Султанd
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився між 1475 і 1490 роком. Справжнє походження невідоме. Однак за традицією Лютфі-пашу вважають албанцем. Ще дитиною потрапив у султанський палац, де навчався в Ендируні.

Кар'єра

Був призначений санджакбеєм Кастамону, бейлербеєм Караману, Анатолії, Сирії. Брав участь у військових походах султана Сулеймана на Белград, Родос, Угорщину, Відень і Багдад. З 1534 року Лютфі-паша був бейлербеєм Румелії. Також брав участь у 1537 році у війні з Італією та Венецією, а в 1538 році — у поході на Молдавію.

Лютфі-паша знову був покликаний до двору Султана Сулеймана в 1539 році, коли під час епідемії чуми помер Великий візир Айас Паша. 13 липня 1539 року Лютфі-паша офіційно вступив на посаду Великого візира, яку обіймав до 1541 року. У 1541 році Шах Султан розлучилася з чоловіком, після чого той був знятий з посади Великого візира і висланий у Диметоку.

Родина

У 1523 році одружився з сестрою Сулеймана Пишного Шах Султан. У цьому шлюбі народилися доньки — Эсмехан Бахарназ Султан і Неслихан Султан. У 1541 році Шах Султан розлучилася з чоловіком за причиною "жорстокості", адже Лютфі-паша був відомий своїм деспотизмом. Можливо, що він дозволив собі рукоприкладство по відношенню до сестри султана, але не був страчений за особистим проханням Шах Султан.

Смерть

Помер Лютфі-паша 27 березня 1564 року.

Літературні праці

Лютфі-паша став автором 21 праці. Серед них твори релігійно—етичного, історичного, політичного, медичного та економічного характеру. Деякі автори приписують перу Лютфі-паші також звід законів «Канун-наме».

Найвідомішими працями паші є «Tevarih-i Ali Osman» (історична робота, що описує період правління трьох султанів: Баязида II, Селіма I, Сулеймана I і «Asafname» (політико-економічний трактат).