Чаковський Олександр Борисович

Олекса́ндр Бори́сович Чако́вський (13 (26) серпня 1913(19130826) — 17 лютого 1994) — радянський письменник, сценарист і публіцист. Герой Соціалістичної Праці (1973). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1971—1986 роках. Член ЦК КПРС у 1986—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 7—11-го скликань.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. .

Чаковський Олександр Борисович
Народився	13 (26) серпня 1913(1913-08-26) Санкт-Петербург
Помер	17 лютого 1994(1994-02-17) (80 років) Москва
Поховання	Кунцевський цвинтар
Громадянство	СРСР→ Росія
Національність	єврей
Діяльність	прозаїк, публіцист
Alma mater	Літературний інститут імені Горького
Мова творів	російська
Напрямок	соціалістичний реалізм
Жанр	роман, повість
Членство	СП СРСР і ЦК КПРС
Партія	КПРС
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди	Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих

Біографія

Народився 13 (26) серпня 1913(19130826) року в місті Санкт-Петербург у сім'ї лікаря. Єврей^[1]. Дитячі роки провів у Самарі, де у 1930 році закінчив середню школу.

Переїхав до Москви, працював монтером на електромеханічному заводі. Тоді ж розпочав друкуватись у багатотиражній газеті. Згодом навчався на вечірньому відділенні юридичного інституту й працював у штаті редакції газети Московського військового округу «Красный воин» (Червоний воїн).

У 1938 році закінчив літературний інститут імені М. Горького, пізніше — аспірантуру Московського інституту історії, філософії та літератури.

Учасник німецько-радянської війни з січня 1942 року. Майор адміністративної служби О. Б. Чаковський був письменником газети Волховського фронту «Фронтовая правда» (Фронтова правда). Навесні 1942 року як спеціальний кореспондент газети перебував у блокадному Ленінграді. У 1944 році переведений до газети 3-го Прибалтійського фронту «За Родину!» (За Батьківщину!).

По закінченні війни перебував у творчому відрядженні на Південному Сахаліні та Курильських островах.

У 1951 році відвідав Корею, де тоді йшла війна.

У 1955—1962 роках обіймав посаду головного редактора журналу «Иностранная литература» (Іноземна література). У 1962 році створив і очолив «Литературную газету» (Літературна газета), на посаді головного редактора якої перебував до 1988 року.

З 1962 року — секретар правління Спілки письменників СРСР.

Мешкав у Москві, де й помер 17 лютого 1994 року. Похований на Кунцевському цвинтарі.

Твори

Романи

• «Це було в Ленінграді» (трилогія):
  • Військовий кореспондент (1944);
  • Ліда (1946);
  • Мирні дні (1947).
• «У нас вже ранок» (1949).
• «Шляхи, які ми обираємо» (1960).
• «Блокада» (1968—1975).
• «Перемога» (1978—1981, екранізований).
• «Незакінчений портрет» (1984).
• «Нюрнберзькі привиди» (1990).

Повісті

• «Луїза Мішель» (1940).
• «Хван Чер стоїть на варті» (1952).
• «Рік життя» (1957).
• «Світло далекої зорі» (1963, екранізована).

Публіцистика

• «Анрі Барбюс: літературний портрет» (1940).
• «Мартін Андерсен-Нексе» (1940).
• «Кого фашисти зпалюють (сторінки з життя Генріхі Гейне)»(1941).
• «Література, політика, життя» (1982).

Драматургія

• «Дорогами життя».
• «Час тревог» (1965).
• «Наречена» (1966).

Кіносценарії

• «Радянське Примор'є» (документальний, 1953).
• « У відповідь на Ваш лист» (документальний, 1963).
• «Я його наречена» (1969).
• «Блокада» (1974, 1977).

Нагороди і почесні звання

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 серпня 1973 року за видатні заслуги у розвитку радянської літератури, плідну громадську діяльність Чаковський Олександр Борисович удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та медалі «Серп і Молот».

Також нагороджений трьома орденами Леніна, орденами Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го ступеня (06.04.1985), Червоної Зірки (15.02.1944), медалями.

Премії

• Сталінська премія 3-го ступеня (1950) — за роман «У нас вже ранок».
• Ленінська премія (1978) — за роман «Блокада».
• Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих (1980) — за сценарій до фільму «Блокада».
• Державна премія СРСР (1983) — за роман «Перемога».

Примітки

1. [Нагородний лист на О. Б. Чаковського на нагородження орденом Червоної Зірки(рос.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 серпня 2013. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 22 (довідка) Нагородний лист на О. Б. Чаковського на нагородження орденом Червоної Зірки(рос.)]

Посилання

• О. Б. Чаковський на сайті «Герои страны» [Архівовано 30 березня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
• О. Б. Чаковський на «Кино-Театр.ru» [Архівовано 21 серпня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
• Єврейський меморіал. Віртуальний некрополь [Архівовано 17 січня 2013 у Wayback Machine.](рос.)