Loading AI tools
серія водних хвиль, спричинена різким зміщенням великого об'єму води внаслідок землетрусу, виверження вулкана тощо З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Цуна́мі (яп. 津波 — велика хвиля, що заливає бухту) — хвилі довжиною понад 500 м, які утворюються в морі чи в океані зазвичай унаслідок землетрусів чи вивержень вулканів на дні Світового океану або падіння астероїда тощо й охоплюють усю товщу води[1]. На глибокій воді цунамі поширюється зі швидкістю кількасот кілометрів на годину й зазнає незначних втрат енергії.
| Цунамі | |
 | |
 | |
| Досліджується в | геологія, геофізика і океанологія |
|---|---|
 | |
 | |
 | |
| EntitySchema для класу | Помилка Lua у Модуль:Wikidata у рядку 198: Невідомий тип сутності.. |
 Цунамі у Вікісховищі | |
Головна відмінність цунамі від інших видів хвиль на воді полягає в тому, що рухається вся товща води, а не лише приповерховий шар. У морі, на великій глибині цунамі не становлять загрози для судноплавства, їх можна навіть не помітити. Однак біля берега, коли глибина поступово зменшується, цунамі уповільнюється, а висота хвилі зростає, вона перетворюється на рухому стіну води. Під час виходу на мілину біля берега її висота може сягнути десятків метрів. Крім того, хвиля, що йде під кутом до берега, уповільнюється нерівномірно і має тенденцію розвертатися до берега.
Цунамі спостерігаються в багатьох місцях земної кулі, але найчастіше у західній частині Тихого океану. Багато з них супроводжувалися руйнуванням прибережних населених пунктів і людськими жертвами. Залежно від відстані від епіцентру землетрусу цунамі приходять до узбережжя за десятки хвилин, а то й годин.
Хвилі цунамі мають надзвичайно довгий період (від двох хвилин до години) та, відповідно, велику довжину (десятки або сотні кілометрів), у той час як звичайні, створені вітром хвилі мають період до 10 секунд та довжину хвилі до 150 м. Оскільки довжина хвилі цунамі набагато більша за глибину водоймища, то до розповсюдження таких хвиль можна застосувати так зване наближення мілини: хвиля на мілині рухається зі швидкістю, що дорівнює квадратному кореневі від добутку прискорення вільного падіння на глибину водоймища:
,
де — прискорення вільного падіння (9,8 м/с2), а — глибина.
Наприклад, на глибині 4000 м, швидкість становитиме близько 200 м/с (720 км/год), а на глибині 40 м — лише 20 м/с (72 км/год). Найбільша швидкість руху цунамі, яку вдалося виміряти, становила 1000 км/год. На ілюстрації цунамі 2004 року показано, як профіль дна Індійського океану впливає на розповсюдження хвиль.
Енергія хвилі цунамі є постійною величиною, що залежить від її висоти та швидкості.
Хвиля цунамі висотою кілька метрів має набагато сильнішу руйнівну дію, ніж штормові хвилі тієї ж висоти. Причин, що викликають такі наслідки, декілька:
Цунамі можуть призводити до значних руйнувань на узбережжі та островах, навіть на відстанях, де початковий землетрус реєструється лише приладами.
Найбільшу загрозу цунамі становлять для місць на узбережжі океанів неподалік сейсмічних зон — о. Гаїті, Японія, Філіппіни. Понад 80 % усіх цунамі реєструються на периферії Тихого океану.
Поштовхи від землетрусу, які фіксують сейсмографи, передаються по земній корі в декілька разів швидше від руху хвилі цунамі. Системи попередження цунамі будуються здебільшого на обробці сейсмічної інформації: якщо землетрус має магнітуду понад 7 і його епіцентр розташовано під водою, подається попередження про цунамі. Залежно від регіону та заселеності узбережжя сигнали можуть відрізнятися. Досить ефективним способом для встановлення небезпеки цунамі є спостереження за рівнем води з допомогою мореографа (прилад для автоматичного запису коливань рівня води). Значні підйоми рівня в районах близьких до зони землетрусу свідчать про загрозу для населення прибережних районів. Певним попередженням про надходження цунамі може служити раптовий відступ води від берегів, що передує хвилі.
Суттєвим моментом системи попередження є інформованість населення. Дуже важливо, щоб мешканці узбережжя уявляли, яку загрозу становить цунамі. Наприклад, в Японії існують численні освітні програми про природні катастрофи, а в Індонезії здебільшого не знають про цунамі, що й зумовило велику кількість жертв цунамі 2004 року в Індонезії року попри те, що у мешканців цієї країни мав би бути відповідний досвід.
Цунамі, спричинене потужним землетрусом (оцінка магнітуди за різними джерелами становить від 8,3 до 9), що стався в Тихому океані за 130 кілометрів від узбережжя Камчатки. Три хвилі заввишки до 15—18 метрів (за різними джерелами) знищили місто Сєверо-Курильськ та завдали збитків низці інших населених пунктів. За офіційними даними, загинули понад дві тисячі людей.
Цунамі, викликане землетрусом з магнітудою 8,6, що стався на Андреянівських островах (Аляска)[3], який утворив дві хвилі, із середньою висотою 15 і 8 метрів відповідно. На острові Кауаї, хвиля сягала висоти 16 м. Крім того в результаті землетрусу прокинувся вулкан Всевідова, розташований на острові Умнак і, який не вивергався близько 200 років. Через стихійне лихо загинуло понад 300 осіб.
У результаті землетрусу магнітудою 7,8[4] з гір стався великий зсув ґрунту. У води затоки звалилось близько 30 мільйонів кубічних метрів каміння та льоду[5]. Це привело до утворення гігантської хвилі цунамі висотою понад 525 метрів[6], що рухалась зі швидкістю 160 км/год[5]. Вона вважається найвищою хвилею цунамі, що відома людству[7]. Жертвами стихійного лиха стали 5 людей[8]
Найбільший на Алясці землетрус (магнітудою 9,2), стався у затоці Принца Вільяма, спричинив цунамі з декількох хвиль, з найбільшою висотою — 67 метрів. Узбережжя Аляски зазнало ударів п'яти цунамі. Завдяки тому що перша хвиля не виявилася найбільш руйнівною, жителі прибережних міст встигли евакуюватися. В результаті катастрофи загинуло 139 людей[9].
Землетрус із магнітудою 7,1, стався на північно-західному узбережжі острова Нова Гвінея, викликав потужний підводний зсув ґрунту, який породив цунамі, у результаті якого загинуло 2183 особи. Максимальна висота хвилі сягала 15 м[10].
О 00:58 стався землетрус в Індійському океані — один з найпотужніших (магнітудою 9,1) серед зареєстрованих, що спричинив найсмертоносніше з усіх відомих цунамі. Висота хвиль досягала від 30 до 50 метрів. Від цунамі постраждали 14 країн Азії (Індонезія — 180 тис. осіб загинуло, Шрі-Ланка — понад 31 тис. осіб загинуло, Таїланд — понад 5 тис. загиблих та ін.) та Східної Африки (Сомалі та ін.). Загальне число загиблих становить 227 898 осіб[11].
Цунамі, викликане землетрусом магнітудою 8,1, що стався у південній частині Тихого океану. Висота хвиль досягала 12 метрів. Хвилі у декілька метрів висотою досягли і узбережжя Нової Гвінеї. Жертвами цунамі стали 50 людей.
Сильний землетрус магнітудою 8,9[12] з епіцентром, що знаходився у 373 км на північний схід від Токіо, спричинив цунамі з висотою хвилі, що перевищувала 40 метрів. За отриманими даними, гіпоцентр землетрусу був на глибині 32 км східніше від північної частини острова Хонсю[13], і простягався на відстань до 500 км. Крім того, землетрус і викликане ним цунамі стали причиною аварії на Першій Фукусімській АЕС.
Станом на 10 липня 2015 року офіційне число загиблих в результаті землетрусу та цунамі у 12 префектурах Японії становить 15 892 особи, 2576 осіб вважаються зниклими безвісти в 6 префектурах, 6152 осіб поранено у 20 префектурах[14]
Суперцунамі — це падіння на поверхню планети небесних тіл. На думку вчених, простежується закономірність в різких кліматичних змінах на кордоні плейстоцену та голоцену і падінням великих метеоритів на земну поверхню в акваторію океанів. У деяких дослідженнях представлені геологічні, археологічні та історичні свідчення трьох найбільших кліматичних катастроф, які можливо відбувались на Землі — 12 900, 4300—4500 років тому та в 536—540 рр. нашої ери.
Міжнародна команда археологів під керівництвом фахівців із Колумбійського університету (США) робили дослідження наслідків катастрофічного зсуву ґрунту, що стався в давнину в архіпелазі Кабо-Верде і викликав гігантське цунамі, закинув масивні валуни на величезне плато. За словами науковців, такі події надзвичайно рідкісні, але водночас можуть бути і надзвичайно руйнівними, якщо вони трапляться поблизу населеної прибережної зони.
Сама катастрофа сталася близько 73 тис. років тому біля західного узбережжя Африки. Вчені вже встановили причину — виверження вулкана на Фого, одному з південних островів архіпелагу. Сліди вибуху на краю кальдери вулкана дають змогу представити величину гірської секції, яка була знищена ним. Вибух був справді величезний. Сьогодні 160 кубічних кілометрів породи, яка колись становила гірський схил, перебувають на морському дні. А на о. Сантьяго на відстані в 55 км від нього вчені виявили шари піску, принесеного цунамі.
Крім того, вчені виявили на о. Сантьяго численні валуни, хаотично розкидані по місцевості. Вони описали 49 валунів, починаючи від порівняно невеликих і закінчуючи величезними брилами, завбільшки з вантажівку і вагою більше 700 тонн. Вчені вважають, що вони також з'явилися тут в результаті катастрофічного виверження. Беручи до уваги розміри валунів, висоту плато і рельєф місцевості, вони припустили, що цунамі, що виникло в результаті виверження вулкана, могло розкидати валуни до місць висотою до 270 м над рівнем моря, аж до о. Сантьяго.
У 1958 році зафіксовано землетрус на Алясці, який викликав зсув у бухті Літуйя (США), висота цунамі сягала заввишки 525 м. Це була найвища хвиля із зареєстрованих документально.
Руйнівна сила раптового обвалення схилу вулканом чи підводного зсуву, що викликають цунамі, все ще недооцінена. Хвилі, що виникають унаслідок таких подій, цілком здатні зруйнувати цілі міста. Найбільш небезпечними місцями вчені виокремлюють найвищі точки в Тихому океані, де розташовуються тисячі вулканічних острівців.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
