Цивільна дієздатність

Цивільна дієзда́тність — це здатність своїми діями набувати для себе цивільні права і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання^[1].

Дієздатність, на відміну від правоздатності, залежить від фізичного стану, віку особи, а також інших особистих якостей людини, що з'являються у неї в міру розумового, фізичного, соціального розвитку.

Як правило, у більшості галузей права дієздатність і правоздатність збігаються в одній особі, вони нероздільні, крім цивільного (і частково сімейного) права, де недієздатна людина може бути суб'єктом конкретних правовідносин.

Дієздатність людини зростає поступово, з віком. Так, із 6 років дитина може вступати до дитячої громадської організації, у 14 років за згодою батьків піти на роботу, у 16 років людина може бути притягнута до адміністративної відповідальності, у 18  — отримує право брати участь у виборах, тощо. Саме з досягненням повноліття  — 18-річного віку  — людина набуває повної дієздатності в більшості^[які?] галузей права.

Ступені дієздатності

У цивільному праві є градація різних ступенів дієздатності:

• часткова дієздатність: до 14 років;
• неповна дієздатність: 14—18 років;
• повна дієздатність настає з моменту повноліття — з 18 років.

Законодавством передбачена можливість оголосити неповнолітнього, який досяг 16 років, повністю дієздатним, якщо він працює за трудовим договором. Оголошення неповнолітнього повністю дієздатним (акт емансипації) проводиться за рішенням органу опіки і піклування — за згодою батьків, усиновлювачів або піклувальника, а в разі відсутності такої згоди — за рішенням суду.

Обмежена дієздатність та недієздатність

Обмеження у дієздатності відбувається рішенням суду у зв'язку з існуванням однієї із таких обставин:

1) психічним розладом особи, що істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;

2) зловживанням спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, що призводить до скрутного матеріального становища самої особи або її сім'ї, а також інших осіб, яких вона зобов'язана утримувати.

Цивільна дієздатність фізичної особи може бути поновлена у двох випадках:

а) у разі видужання особи або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;

б) якщо є дані про припинення зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо.

Фізична особа може бути визнана недієздатною у зв'язку з тим, що особа хворіє на психічний розлад, що має стійкий хронічний характер, унаслідок чого не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Ніхто не може бути обмежений у дієздатності інакше як за рішенням суду і відповідно до закону. Відсутність у дітей і психічно хворих власної дієздатності заміняється дієздатністю інших, спеціально визначених осіб — батьків, опікунів або піклувальників. Отже, правосуб'єктність — категорія цільна, і в галузі цивільного права вона також утворює єдність правоздатності і дієздатності: тут замість правоздатної, але недієздатної особи може виступати її законний представник.

Деліктоздатність

Докладніше: Деліктоздатність

Деліктоздатність — це здатність нести відповідальність за вчинені правопорушення. У деяких випадках деліктоздатність передує настанню повної дієздатності. Наприклад, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким на момент вчинення злочину виповнилось 14 років. Адміністративна відповідальність настає з 16 років. Варто уваги те, що, не досягши повної дієздатності, ці особи є деліктоздатними.

Передумовою деліктоздатності є осудність, тобто здатність у момент вчинення суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Див. також

• Правоздатність
• Деліктоздатність
• Осудність

Примітки

1. Стаття 30 Цивільного кодексу України.

Джерела

• Цивільний кодекс України. — Статті 30—42. — Редакція від 07.03.2018.
• Цивільний процесуальний кодекс України. — Розділ IV, глава 1—3. — Редакція від 24.02.2018.

Література

• Ілейко В. Р., Первомайський В. Б. Теоретичний аналіз понять «дієздатність», «недієздатність», «обмежена дієздатність» в Цивільному кодексі України у редакції від 16.01.2003 року // Архів психіатрії. — 2007. — Т. 13, № 1-2. — С. 38-42.
• Дієздатність громадянина // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — С. 207. — ISBN 966-7492-00-8.
• Недієздатність // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
• Обмеження у дієздатності, визнання особи недієздатною та поновлення у дієздатності: цивільно-процесуальний аспект : [арх. 13 липня 2019] / Сергій Кравцов (к. ю. н.), Анна Сокол // Підприємництво, господарство і право : загальноукраїнський науково-практичний господарсько-правовий журнал. — 2018. — № 5. — С. 47—51. — УДК 347.155.5. — ISSN 2663-5313 (друк.). — ISSN 2663-5321 (online).

Посилання

• Права осіб із проблемами психічного здоров’я – 2017 : [арх. 4 липня 2018] // Українська Гельсінська спілка з прав людини : офіційний сайт. — 2018. — 16 квітня.