Цибулина

Цибули́на (лат. bulbus) — зазвичай підземний пагін з коротким сплющеним стеблом — денцем — і лускоподібними, м'ясистими листками, які запасають воду з розчиненими в ній поживними речовинами, переважно цукрами. Форма цибулин здебільшого куляста. З верхівкової і пазушних бруньок виростають надземні пагони, а на денці утворюються додаткові корені. Цибулина — типовий орган вегетативного розмноження і відновлення. Всі рослини, у яких утворюються цибулини, — однодольні. Цибулини утворюються у рослин з родин Лілійні, Амарилісові, Цибулеві.

Рослини цибулі ріпчастої (Allium cepa) з плівчастими цибулинами

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Цибулина (значення).

Цибулини можуть бути плівчастими (щільними) та лускатими (нещільними). До перших належить цибулина звичайної цибулі, в якій всі луски — це підземні піхви зелених асимілюючих листків, що потовщуються і щільно охоплюють кільцями одна одну. Лускаті (нещільні, пухкі, черепичасті) цибулини має лілія лісова, у якої запасаючі луски цибулини — це лише зовнішні низові листки, які не мають листкових пластинок. Цибулини можуть бути однорічними, дворічними (цибуля порей) або багаторічними (лілії). Якщо наростання осі в них моноподіальне (тобто поновлення йде з верхівкової бруньки), то суцвіття пазушне (підсніжник звичайний), якщо симподіальне (тобто поновлення відбувається з пазушних бруньок) — суцвіття верхівкове (гіацинт — Hyacinthus orientalis). А число лусок у цибулині коливається від однієї (часник) до кількох сотень (лілія).

Цибулинні рослини поширені переважно в країнах із середземноморським типом клімату — зі спекотним літом і м'якими іншими сезонами. Тому запасання води з допомогою слизових речовин, які набухають і добре її утримують, забезпечує виживання рослин у літню посуху.

Луската цибулина лілії Lilium xanthellum (Lilium xanthellum^[de])

Найбільш поширені цибулинні рослини в степах, пустелях, напівпустелях, трапляються і в широколистяних лісах. Більшість їх — ефемероїди, тобто рослини з коротким періодом розвитку. На початку літа надземна частина у них відмирає, в ґрунті залишається цибулина як орган відновлення та розмноження.

Цибулинки

Dentaria bulbifera

У вигляді виводкових бруньок, як вказано вище, можуть утворюватися надземні цибулинки (англ. bulbil) в пазухах листків деяких рослин (лілія цибулинконосна (Lilium bulbiferum^[en]), зубниця бульбиста) або в суцвіттях (часник). Ці молоді рослини є клонами батьківської рослини, яка їх породила, вони мають ідентичний генетичний матеріал^[1][2][3]. Формування цибулинок є формою нестатевого розмноження, оскільки вони можуть з часом продовжувати формувати нові самостійні рослини^[2][3].

Хоча деякі цибулинки відповідають ботанічним критеріям, щоб вважатися справжніми цибулинами, є багато різних морфологічних форм цибулинок, деякі з яких не вважаються цибулинами. Звідси причина розрізнення цибулин і цибулинок. Наприклад, деякі групи цибулинних рослин, такі як цибуля та лілії, дають цибулини у формі вторинної маленької цибулини^[4]. Усі цибулинки, вироблені цибулинними рослинами, слід вважати цибулинами, але не всі цибулинки слід вважати цибулинами. Наприклад, добре відомо, що інші групи нецибулинних рослин, як-от різні роди в межах підродини Agavoideae, дають цибулинки, які насправді не відповідають ботанічним критеріям, щоб вважатися цибулинами^[5].

Псевдоцибулини орхідей

У епіфітних орхідей часто утворюються специфічні надземні бульби, що дуже нагадують за формою цибулину. Але це потовщені соковиті верхівкові частини відрізків стебла, запас води в яких забезпечує рослинам виживання у несприятливий період. Вони називаються псевдоцибулинами, повітряними бульбами, туберидіями, псевдобульбами. Вони утворені м'якими слизовими тканинами всередині, а назовні захищені товстостінною епідермою. Вони також виконують функцію фотосинтезу.

Див. також

• Бульбоцибулина

Джерела

• Нечитайло В. А., Кучерява Л. Ф.  Ботаніка. Вищі рослини. — Київ, Фітосоціоцентр. 2001. ISBN 966-7459-80-2, ст. 57-58

Посилання

• ЦИБУЛИНА //Фармацевтична енциклопедія
• Цибулина // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

1. Irish, Mary; Irish, Gary (2000). Agaves, Yuccas, and Related Plants : A Gardener's Guide. Portland, Oregon: Timber Press. ISBN 9780881924428.
2. Gentry, Howard S. (1982). Agaves of Continental North America. Tucson, Arizona: The University of Arizona Press. ISBN 978-0816507757.
3. Starr, Greg (2012). Agaves: Living sculptures for landscapes and containers. Portland, Oregon: Timber Press, Inc. ISBN 9781604691986.
4. Bulbil | plant anatomy. Encyclopedia Britannica (англ.). Процитовано 5 лютого 2019.
5. bulb | Description, Functions, & Examples. Encyclopedia Britannica (англ.). Процитовано 5 лютого 2019.