Неможливо зрозуміти сучасний стан християнства без розгляду його у світі історії. Незнання церковної історії має не менші масштаби, ніж незнання Біблії. Людям потрібно досліджувати факти минулих часів і навчати цьому інших.
Згідно документів, що зберігаються Червонослобідській церкві ЄХБ, першим вісником Євангелії в селі був Федір Свиридонович Бузько (1878р.). Він працював в Грабарках і там один євангельський вірянин подарував йому Євангелію. Федір Свиридонович був ревним православним, але після дослідження Святого Писання глибше зрозумів волю Божу, і став від душі служити Господу. У 1910 році Федір прийняв святе водне хрещення в селі Сагунівка. В той час уже були громади віруючих в селах Леськи, Худяки і Талдики. Вони разом ходили до Черкас на зібрання.
Перед революцією в нашому селі увірували і покаялися Степан Іванович Головко і Дементій Зелений– то були перші навернені. Поступово світло Євангелії пробуджувало нові і нові серця. Біля Слова Божого збиралося вже близько 20 душ.
У 1917 році євангельські християни провели два з’їзди під керівництвом Проханова. Головним питанням на з’їздах було об’єднання двох братств – баптистів і євангельських християн («прохановців»).
Після тих з’їздів у Червоній Слободі почали проводити маленькі зібрання. І 1917 році утворилася помісна церква євангельських християн баптистів. Першим пресвітером був Федір Свиридонович Бузько. Зібрання проходили в будиночку Дементія Зеленого ( тестя Платона Семеновича Сороки ). Рукопокладення Бузька Ф. С. здійснили брати з Конотопу в Черкаській церкві.
До 1925 року зібрання проходили в будинку Митрофана Швиденка. Цей будинок зберігся й дотепер, але наразі це власність колгоспу імені Леніна. До цього дому зробили добудову.
У тому ж 1925 році Бузько Ф. С. – пресвітер церкви – переїхав у Кіровградську область, де також був пресвітером, але його заарештували і відправили в Одесу, звідки він вже не повернувся.
Після від’їзду Федора Свиридоновича пресвітером обрали Йосипа Максимовича Бобуха (1899). Він був пастором до 1939 року, коли уряд заборонив віруючим збиратися. Бесіди навколо Слова Божого відновилися відразу у підпільній формі, а потім і відкрито у будинку Дениса Федоровича Фесенка, який очолював підпільну церкву до 1949 року. Регентом тоді був Платон Семенович Сорока. Спочатку співали лише загальним співом, а коли почали вивчати ноти, то утворився хор, який складався з 20 хористів. Бог наділив Сороку П. С. великим талантом. Він мав чудовий голос, дуже любив співати псалми і співав до кінця свого життя.
Після смерті Фесенка Д. Ф. пресвітером став Платон Семенович Сорока.
У 1979 році на дияконське служіння призначили Андрія Йосиповича Бобуха, який трохи пізніше став пресвітером.
У 1988-89 роках, дякуючи Богу і братам та сестрам з інших церков, ми змогли побудувати в нашому селі молитовний будинок по колишній вулиці Ватутіна, зараз П. Калнишевського 27.
У 2000 році церква налічувала 100 членів, двох пресвітерів, двох дияконів і п’ятеро проповідників. Церква мала хор (25 осіб), який своїм співом прославляє Господа. Є багато молоді та дітей.
В церкві проходять молодіжні служіння, працює недільна школа, клуб «Авана». Щоліта при церкві проходить християнський табір для дітей та молоді.
У 2003 році розпочате будівництво нового двоповерхового молитовного будинку на 350 осіб.
Отже, не згаснув той вогник, який запалав у Червоній Слободі в 1917 році. Наша помісна церква й дотепер несе звістку ЄВАНГЕЛІЇ, про кров Ісуса Христа, що може дарувати спасіння, про Голгофу та про дар вічного життя. Ця звістка і сьогодні допомагає усім бажаючим стати на вузеньку стежину, котра веде до Небесного Царства.
Україна, Червона Слобода_location_map.svg)
