Цапок Георгій Антонович

Георгій Антонович Цапо́к (2 травня 1896, Харків — 21 червня 1971, Харків) — український радянський театральний декоратор і графік; ученик Ладіслава Тракала(1873-1951), член групи харківських кубофутуристів «Союз Семи» та Харківської організації Спілки художників України з 1938 року^[1].

Цапок Георгій Антонович
Народження	2 травня 1896(1896-05-02)  Харків, Російська імперія
Смерть	21 червня 1971(1971-06-21) (75 років)
	Харків, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Навчання	Харківське державне художнє училище
Вчитель	Тракал Ладіслав Йосипович
Діяльність	художник-гравер
Член	Національна спілка художників України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Цапок (прізвище).

Біографія

Народився 2 травня 1896 року в місті Харкові (тепер Україна). У 1914—1918 роках навчався у Харківському художньому училищі у Ладіслава Тракала, Гаврила Горєлова та Михайла Пестрикова. До 1916 року працював у театрах Харкова, Києва, Катеринослава та інших міст.

1916—1917 роках оформлював вистави в Харківській опереті, у 1920—1937 роках в Першому Державному українському театрі для дітей, у Театрі Революції й одночасно в Київському театрі імені Івана Франка. У 1939—1946 роках — головний декоратор Харківського російського театру.

Нагороджений медалями, Почесною грамотою Президії Верховної Ради Бурят-Монгольської АРСР.

Помер у Харкові 21 червня 1971 року.

Творчість

В роки громадянської війни створював агітаційні плакати, розписував агітпоїзди. Оформив вистави:

Харківський театр оперети

• «Дама з камеліями» за Александра Дюма;
• «Перікола» Жака Оффенбаха (1917);

Перший український театр для дітей та юнацтва

• «Одруження» Миколи Гоголя (1927);

Харківський червонозаводський державний український драматичний театр

• «Хуртовина» Д. Щоголіва (1927);

Київський український драматчний театр імені Івана Франка

• «Заколот» за Дмитром Фурмановим (1928);
• «Останні» Максима Горького (1937);
• «Диктатура» Івана Микитенка (1937);
• «Весілля Фігаро» П'єра Бомарше;
• «Месія» Єжи Жулавського;
• «Мірандоліна» Карло Гольдоні;

Театр Революції у Харкові

• «Глитай, або ж Павук» Марка Кропивницького (1936);

Харківський російський драматичний театр

• «Фронт» Олександра Корнійчука (1943, Улан-Уде);
• «Кремлівські куранти» Миколи Погодіна (1947).

Поза театром брав участь у декоруванні фоє харківського цирку у 1919 році; у виконанні стінопису будинку актора. У 1926—1929 роках виконав серію пропагандистських і антирелігійних плакатів. Працював також у книжковій графіці («Неділі і понеділки» Юрія Смолича, 1929, та інші)^[2].

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1927 року, зарубіжних з 1931 року. Персональна відбулася у Харкові у 1961 році.

Роботи зберігаються в приватних зібраннях та музейних колекціях України.