Хівинське ханство

Хівинське ханство (чагат. خیوه خانلیگی, трансліт. Khivâ Khânligi, перс. خانات خیوه, трансліт. Khânât-e Khiveh, узб. Xiva xonligi, трансліт. Хива хонлиги, туркм. Hywa hanlygy, рос. Хивинское ханство) — назва Хорезмської держави в період з 1511 до 1920 року.

чагат. خیوه خانلیگی Khivâ Khânligi перс. خانات خیوه Khânât-e Khiveh Хівинське ханство
1511 – 1920
Прапор
Хівинського ханства: історичні кордони на карті
Столиця	Хіва
Мови	хорезмська узбецька
Релігії	Сунізм Суфізм
Форма правління	монархія
Історичний період	Новий Час
- Засновано Хівинське ханство	1511
- Засновано Хорезмську Народну Радянську Республіку	1920
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хівинське ханство

Історія

Регіон, що увійшов до складу Хівинського ханства був частиною Чагатайського ханства зі столицею в Кенеургенч, одному з найбільших і найважливіших торгових центрів Центральної Азії. Тим не менше, Тимур розглядав місто як конкурента Самарканда, і протягом 5 військових кампаній, він знищив повністю Куня-Ургенч в 1388. Після Куня-Ургенч був остаточно залишено через зміну течії Аму-Дар'ї в 1576 році, центр регіону зміщується на південь, а в 1619 р. Араб Мухаммад-хан, оголосив Хіву столицею ханства.

Упродовж більшої частини історії зовнішня політика ханства була залежна від зацікавлення Великих держав цим тереном. Відкриття золота на березі Аму-Дар'ї в період правління в Росії Петра I, а також бажання Російської імперії встановити торговий шлях до Індії, призвело до збройних експедицій в регіон. У 1717-18-му роках князь Олександр Бекович-Черкаський й 750-4000 вояків зробили перший військовий рейд. Після цього рейду зацікавлення Росії цим тереном тимчасово вщухло. Між 1740-им та 1747-им ханство перебувало під протекторатом Надер Шаха.

Наступний помітний епізод у завоюванні Росією Хіви стався у 1839. Експедиція на чолі з генералом В. А. Перовським, начальником Оренбурзького гарнізону, складалася з 5200 піхотинців і 10 тисяч верблюдів. Номінальною метою місії було звільнити рабів захоплених і проданих туркменами на кордонах Росії на Каспії, але експедиція також мала на меті розширення кордонів Росії, через складнощі Британської імперії в першій англо-афганській війні. І ця спроба захоплення Хіви була невдала.

Постійна військова присутність Росії в Хорезмі почалася в 1848, з будівництвом Форт Аральськ в гирлі Сирдар'ї. Російська імперія мала вельми велику військову перевагу, що Хіва та інші центрально-азійські князівства, Бухара і Коканд, не мали шансів відбити наступ росіян, незважаючи на роки бойових дій.^[1] . Ханство поступово зменшується в розмірах за часів російської експансії в Туркестані і в 1873, після завоювання Росією сусідніх міст, Ташкента і Самарканда, генерал фон Кауфман почав наступ на Хіву. Його військо складалося з 13 тисяч піхоти і кінноти. Хіва капітулювала 28 травня 1873, а 12 серпня 1873 був підписаний мирний договір, за яким Хіва, ставала російським протекторатом.

Хівинське ханство на карті розпаду Російської імперії

Після Жовтневого перевороту в Росії і встановлення радянської влади, Хорезм зазнав впливу більшовизму. У листопаді 1919 почалося повстання під керівництвом комуністів. Але сил повсталих виявилося недостатньо для перемоги над урядовими військами. На допомогу повсталим були направлені війська Червоної Армії з Росії. На початок лютого 1920 армія Джунаїд-хана була повністю розгромлена. 2 лютого хан відрікся від престолу, а 26 квітня 1920 була проголошена Хорезмська Народна Радянська Республіка у складі РРФСР. У складі РРФСР вона і увійшла до СРСР, потім була перетворена в Хорезмську СРР, а восени 1924 на її території та територіях Бухарської СРР і ліквідованої Туркестанської АРСР були утворені союзні республіки Туркменська РСР і Узбецька РСР.

Хани Хорезму

Династія Кунграт (1359—1388)

• Хусейн Суфі, 1359—1373
• Йусуф, 1373—?
• Сулайман, ?—1388

Династія Шейбанідів (1511—1695)

• Абу-л-Мансур Ільбарс-хан, син Буреке-султана, хан Кок Орди —1511, хан Хорезма 1511—1538
• Султан Ходжа-хан, син Бильбарс Паландж-султана, хан Хорезма 1538—1539
• Хусайн Кули-хан, син Илак-хана, хан Хорезма 1539—1558
• Суфіян-хан, син Імнак-хана, хан Хорезма 1558—1564
• Буджунчга-хан, син Імнак-хана, хан Хорезма 1564—1568
• Аванеш-хан, син Імнак-хана, хан Хорезма 1568—1581
• Кахлан-хан, син Імнак-хана, хан Хорезма 1581—1590
• Агатай-хан, смн Імнак-хана, хан Хорезма 1590—1598
• Хаджи Мухаммад-хан, син Агатай-хана, хан Хорезма 1598—1603
• Араб Мухаммад-хан, син Хаджи Мухаммад-хана, хан Хорезма 1603—1623
• Ісфандіяр-хан I, син Араб Мухаммад-хана, хан Хорезма 1623—1643
• Абу-л-Газі-хан, син Араб Мухаммад-хана, хан Хорезма 1643—1663
• Абу-л-Музаффар Мухаммад Ануша-хан, син Абу-л-Гази-хана, хан Хорезма 1663—1686
• Худайдад-хан, син Мухаммад Ануша-хана, хан Хорезма 1686—1689
• Еренк-хан, син Мухаммад Ануша-хана, хан Хорезма 1689—1694

Виходці з династії Чингізидів (1695—1740)

• Джучі-хан хан Хорезма 1694—1697
• Валі-хан хан Хорезма 1697—1698
• Шах Ніяз-хан, син Джучи-хана, хан Хорезма 1698—1702
• Шахбахт-хан, син Шах Нийаз-хана, хан Хорезма 1702—1703
• Саїд Алі-хан, син Шах Нийаз-хана, хан Хорезма 1703
• Муса-хан, син Джучи-хана, хан Хорезма 1703—1704
• Ядигар-хан, син Мухаммад Ануша-хана, хан Хорезма 1704—1714
• Ісим-хан, син Йадгар-хана, хан Хорезма 1714—1715
• Шер Газі-хан, син Ісим-хана, хан Хорезма 1715—1728
• Ільбарс-хан II, син Шах Нийаз-хана, хан Хорезма 1728—1740
• Абу-л-Газі Мухаммад-хан, син Ільбарс-хана, хан Хорезма 1740—1745

• Шах Тимур-хан (в Арале 1721—36).
• Бахадур-хан (казах. 1728).
• Ільбарс-хан II (1728—40).
• Тахир-хан (казах. 1740—41).
• Нуралі-хан (казах. 1741—42).
• Абу-ль-Газі-хан II (1742—46).

Династія Тугатимуридів

• Гаїп-хан (1746—57).
• Абдаллах Карабай, брат (1757)*
• Тимур-Газі-хан (1757—63)*
• Тауке-хан (1763—64).
• Шах Газі-хан (1764—67).
• Абу-ль-Газі-хан III (1767)(форм. 1770—1804)(1806).
• Нуралі-хан (1767—69).
• Джангир-хан (1769—70).
• Булакай-хан (1770).

У 1804 (факт. 1770) влада перейшла до Кунгратів.

Династія Кунгратів (1804—1920)

• Мухаммад Амін-бій, син Иш Мухаммад Йар-бия, бей плем'я Кунграт, інак Хорезма 1763—1790
• Мухаммад Аваз-бій, син Мухаммад Амин-бия, бей плем'я Кунграт, інак Хорезма 1790—1804
• Мухаммад Ільтузар-хан, син Мухаммад Аваз-бия, бей плем'я Кунграт, інак Хорезма 1804, хан Хорезма 1804—1806
• Мухаммад Рахим-хан, син Мухаммад Аваз-бія, хан Хорезма 1806—1825
• Аллакулі-хан, син Мухаммад Рахим-хана, хан Хорезма 1825—1842
• Рахим Кулі-хан, син Алла Кулі-хана, хан Хорезма 1842—1845
• Мухаммад Амин-хан, син Алла Кулі-хана, хан Хорезма 1845—1855
• Абдулла-хан, син ІбадУлла-бека, хан Хорезма 1855
• Кутлуг Мурад-хан, син ИбадУлла-бека, хан Хорезма 1855—1856
• Саїд-Мухаммад-хан, син Мухаммад Рахим-хана, хан Хорезма 1856—1864
• Мухаммад Рахим-хан II р.1845, син Мухаммад-хана, хан Хорезма 1864—1910, у 1873 ханам Хорезма, після встановлення російського протекторату, імператором Всеросійським даровано загальний титул по попоходженню високість
• Ісфандіяр-хан нар. 1871, син Мухаммад Рахим Фируз-хана, світлість валиахд 1891—1910, хан Хорезма 1910—1918
• Саїд Абдулла-хан нар. 1870, син Мухаммад Рахим Фируз-хана, хан Хорезма 1918—1920
  • візир Джунаїд-хан (факт. 1918—20, прет. 1916—26).

Література

• William Griffith, Journals of Travels in Assam, Burma, Bhootan, Afghanistan and the Neighbouring Countries, (1847), Chapter XIV.
• Compiled after Y. Bregel, ed. (1999), Firdaws al-iqbal; History of Khorezm. Leiden: Brill.

Посилання

• Хівинський каганат // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Примітки

1. John Ayde, Indian Frontier Policy.