Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Хто вбив електромобіль?» — документальний фільм 2006 року, що розповідає про появу, використання, і провал електромобіля в США, точніше про EV1. Фільм розкриває ролі автовиробників, нафтової промисловості, Уряду США, електричних акумуляторів, водневих авто, і споживачів в обмеженні розробок і поширення електромобілів.
Хто вбив електромобіль? | |
|---|---|
| англ. Who Killed the Electric Car? | |
 | |
| Жанр | Документальне кіно |
| Режисер | Кріс Пейн |
| Сценарист | Кріс Пейн |
| Оповідач | Мартін Шин[1] |
| У головних ролях | Том Генкс Мел Ґібсон Челсі Секстон Ralph Nader Joseph J. Romm Phyllis Diller |
| Композитор | Майкл Брук |
| Кінокомпанія | Sony Pictures Classicsd і Electric Entertainment |
| Дистриб'ютор | Sony Pictures Classicsd і Netflix |
| Тривалість | 92 хв. |
| Мова | англійська |
| Країна | США |
| Рік | 2006 |
| IMDb | ID 0489037 |
| Наступний | Revenge of the Electric Card |
| whokilledtheelectriccar.com | |
Випущений на DVD 14 листопада 2006 Sony Pictures Home Entertainment.
Згідно з інтерв'ю на телеканалі CBS, режисер Кріс Пейн анонсував продовження фільму, назване «Хто врятував електромобіль?».
Фільм розповідає історію електромобілів, їхню розробку і поширення, зосереджуючись на EV1, раніше доступною для оренди в південній Каліфорнії, після прийняття форумом California Air Resources Board мандата про ZEV (транспорті з нульовими викидами) в 1990 році, пов'язаних з забрудненням повітря, довкіллям та глобальним потеплінням.
Також фільм розповідає про скасування мандата California Air Resources Board після протесту автовиробників, нафтової промисловості і адміністрації президента Буша. Також відзначено вплив інших осіб з Уряду США — Діка Чейні, Кондолізи Райс та Ендрю Карда (Andrew Card) — всі вони колишні керівники автоконцернів і нафтових компаній.
Основна частина фільму оповідає про спроби General Motors продемонструвати відсутність попиту на електричні автомобілі в Каліфорнії, після чого відкликати кожен вироблений EV1 і знищити його. Кілька штук були спеціально зіпсовані і передані в музеї і університети, але практично всі інші були знищені. GM так і не відповів на прохання колишніх водіїв EV, які зібрали 2 мільйони доларів, повернути EV1 (до того моменту залишалося 78 машин в Бербенку (Burbank)). Активісти-водії щодня мітингували і чергували біля залишившихся EV1, але це призвело лише до того, що автоконцерн GM за допомогою поліції розігнав натовп, заарештував головних активістів, відвіз останні EV1 і знищив їх.
У фільмі освітлюється, чому електромобілям не дозволяють з'явитися на світ. Wally Rippel пояснює активність автоконцернів так: нафтовий бізнес може втратити мільярди доларів потенційного доходу від своїх монополій. Автомобільні компанії збанкрутували б вже через 6 місяців виробництва EV1. Самі ж автовиробники (Dave Barthmuss) пояснюють все інакше: ніби не було інтересу від покупців в машинах з дальністю руху до 100 миль (за одну зарядку) і досить високою ціною.
Фільм також концентрує увагу глядача на можливих технологіях майбутнього, в тому числі водневих авто та обговорення гібридних автомобілів.
Фільм включає інтерв'ю з такими відомими людьми, як Мел Гібсон, Том Генкс, Alexandra Paul, Peter Horton, Ed Begley, Jr., включаючи помітні політичні особистості Ralph Nader, Frank Gaffney, Alan Lloyd, Jim Boyd, Alan Lowenthal, S. David Freeman, колишнього керівника James Woolsey, а також підбірку новин про розробку, запуск і рекламу електромобіля.
Крім того, присутні інтерв'ю інженерів і техніків, які розробляли сучасний електромобіль та пов'язані технології: Wally Rippel, Chelsea Sexton, Alec Brooks, Alan Cocconi, Stan and Iris Ovshinsky та інших експертів на кшталт Joseph J. Romm (автора книг англ. Hell and High Water і англ. The Hype about Hydrogen). Romm пояснює, чому «воднева ініціатива» уряду США — погана ідея, звідки настільки тривалі затримки розробок набагато більше цікавих технологій, на зразок електромобілів і гібридних автомобілів, які можуть зменшити забруднення довкілля, світову витрату палива і нафти, і зробити світ більш енергетично безпечним. Зрозуміло, включено інтерв'ю осіб з автоконцернів, таких як Dave Barthmuss з GM, затятого противника фільму і EV1, і Bill Reinert з Toyota.
Сценарій написав Chris Paine, режисер Jessie Deeter, виконавчий продюсер — Tavin Marin Titus, Richard D. Titus з Plinyminor та Дін Девлін, Kearie Peak, Mark Roskin і Rachel Olshan з Electric Entertainment. Фільм був показаний на багатьох кінофестивалях, включаючи Sundance Film Festival, San Francisco Film Festival, Tribeca film festival, LA Film Festival, Berlin film festival, Deauville Film Festival, а також Wild and Scenic Environmental Film Festival і був випущений в кіно всесвітньо в червні 2006. Музика для фільму написана Джо Волшем, DJ Harry та Meeky Rosie. Jeff Steele, Kathy Weiss, Natalie Artin і Alex Gibney також є творцями фільму.
Останні півгодини фільму зазначаються можливі винуватці знищення електромобілів:
Висновки такі:
General Motors (GM) відповіли через повідомлення в блозі Хто ігнорував факти про електромобілі ?, опубліковане Дейвом Бартмуссом з відділу зв'язків з громадськістю. Він не адресує своє повідомлення фільму (так як заявляє, що не бачив його), але розповідає частину історії з боку GM, про їх інвестиції до і після EV1:
На жаль, через відсутність належного фінансування від ентузіастів (і цю заяву після пропозиції 2 млн $ за повернення EV!) і винятково малої кількості водіїв EV1, було вирішено, що EV1 далекий від значущого комерційного успіху.
Він звертає увагу на інвестиції в електричний транспорт після EV1: Global Hybrid Cooperation, plug-in hybrid і програму паливних елементів. Творці фільму припускають, що GM не направили свої передові технологічні напрацювання в EV1, натомість продовжуючи фінансувати дохідніші зараз проекти, на зразок SUV.
Бартмусс повторює висловлювання GM про водень:
Незважаючи на заяви творців фільму про те, що водень — не найкраща ідея, GM зараз успішно розробляє технології паливних осередків і незабаром (до 2010) досягне достатнього рівня, щоб конкурувати з діючими авто на ДВС за продуктивністю, а може і перевершить їх.
General Motors спочатку працювали так, щоб мінімізувати інтерес до EV1. GM дзвонили зацікавленим покупцям, називали їм негативні сторони електромобілів, всіляко відмовляли від купівлі або вимагали повернути зданий в оренду EV1. Після чого офіційні особи просили скасувати мандат про ZEV виходячи з того, що попит на EV1 був занадто низький. Критичні інтерв'ю у фільмі оповідають про те, що в разі відкриття масового виробництва електромобілів всі пов'язані з цим питання можна було б легко вирішити.
Карл Брауер, редактор і власник популярного сайту з продажу авто Edmunds.com, виклав власну критику на фільм,[2]. Наприклад про негативний маркетингу GM він відгукнувся так:
Metacritic дає фільму 70 балів [3], показуючи в основному позитивні відгуки.
Короткі цитати.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
