Хомайко Юрій Миколайович

Юрій Миколайович Хомайко (11 жовтня 1951 — 12 березня 2024) — український журналіст, театральний критик, мистецтвознавець.

Хомайко Юрій Миколайович
Ю. Хомайко (2020, фото Г. Ганзбурга)
Народився	11 жовтня 1951(1951-10-11)
Помер	12 березня 2024(2024-03-12) (72 роки)
Країна	СРСР  Україна
Національність	українець
Діяльність	журналіст, художній критик, театральний критик
Відомий завдяки	журналіст
Alma mater	МДУ
Членство	Національна спілка журналістів України

Життєпис

Народився 11 жовтня 1951 року. Випускник факультету журналістики Московського державного університету ім. Михайла Ломоносова. За радянських часів працював в обласних газетах України й Росії, був завідувачем літературної частини драматичного театру. За часів перебудови співпрацював із незалежною пресою, недержавними видавництвами Москви та Ленінграда. 1993 року повернувся до рідного Харкова. Обіймав штатні посади в редакціях газет «Вечерний Харьков», «Харків'яни», «Слобідський край», «Новая городская газета» (заступник головного редактора), «Нова демократія», до зникнення Климентієва Василя працював в редакції газети «Новий стиль»^[1]. Публіцист, есеїст, літературний та театральний критик^[2]. Член Національної Спілки журналістів та Національної Спілки театральних діячів України. Викладав курси «Історія журналістики», «Роль та значення ЗМІ в сучасному суспільстві», «Теорія та практика журналістських жанрів», «Організація роботи редакції над випуском газети».

Останній місяць перебував переважно у лікарні, переніс складну операцію. Помер 12 березня 2024 року після важкої хвороби^[3].

Нагороди

Лауреат творчої муніципальної премії ім. Г.Квітки-Основ'яненка (2007), неодноразовий лауреат обласних журналістських конкурсів «Часопис».

Бібліографія

Книги

• К 50-летию научной деятельности профессора Владимира Петровича Бабича / Сост.: Ю. Н. Хомайко. — Х. : Каравелла, 2006. — 340 с.

Публікації

• Треплева начинает, ОСИПОВ проигрывает^{[недоступне посилання з Июнь 2019]}
• А был ли Гамлет? [Высказывания] / записала И. Румянцева / / Время. — 2002. — 30 мая: ил. — Авт: А. Чепалов, Ю. Хомайко, А. Барсегян.
• Хомайко, Ю. Нахватанность пророчества НЕ сулит … / Юрий Хомайко / / Хар-кивьяны. — 2002. — № 22 (39).
• Барсегян, А. С. Но НЕТ печальнее на свете, чем повесть о Ромео и Джульетте ": [беседа с Режиссёр А. С. Барсегяном о предстоящей премьер / А. С. Барсегян; записали Ю. Хомайко] / / Веч. Харьков — 1994 .- 6 окт .
• Хомайко, Ю. Сватовство без любви: [премьера спектакля «Женитьба» в театре им . А. С. Пушки-на] / Юрий Хомайко / / Новая демократия. — 2008. — 20 фев: ил.
• Хомайко, Ю. Упрощенная классика: в спектакле «Вий» в Театре для детей и юношества / Юрий Хомайко / / Вечерний Харьков. — 1993. — 9 дек.
• Почему исчез Василий Климентьев? Версии [Архівовано 25 вересня 2010 у Wayback Machine.]
• Хомайко Ю. Трудные уроки жизни. — ЛГ, 1973, 7 марта, No 10, с. 5.
• Хомайко Ю. Андрей Миронов веселый и серьёзный. — «Тамбовская правда», 1977. 26 ноября. с. 129.
• Садовский, Л. Есть «Пророк» в нашем отечестве: [беседа с режиссёром-постановщиком спектакля] / Леонид Садовский; [записал Ю. Хомайко] // Веч. Харьков. — 1994. — 22 сент.
• Хомайко, Ю. Пророк и рок / Юрий Хомайко // Веч. Харьков. — 1994. — 10 нояб.: ил.
• Логвиненко, Н. Пойдут ли за Пророком? / Нина Логвинова // Панорама. — 1995. — № 22 (май). — С. 8.

Примітки

1. Світлана ЗОЗУЛЯ (26 серпня 2010). Зник журналіст Климентьєв (укр.). «Gazeta.ua». Процитовано 12 березня 2024.
2. Віталіна ЗІНЬКІВСЬКА (14 березня 2019). Як живуть театри Харкова без гастролерів з Росії (укр.). «BBC News Україна». Процитовано 12 березня 2024.
3. Андрiй КРАВЧЕНКО (13 березня 2024). Помер відомий харківський журналіст (укр.). «Status Quo ». Процитовано 13 березня 2024.

Джерела

• Сто дней от присяги
• Провідні викладачі^{[недоступне посилання з травня 2019]}