Холостенко Микола В'ячеславович

Мико́ла В'ячесла́вович Холосте́нко (7 лютого 1902(1902-02-07), Київ, Київська губернія, Російська імперія — 1978, Київ)^[1] — український архітектор.

Микола В'ячеславович Холостенко
Народження	7 лютого 1902(1902-02-07) Київ
Смерть	3 травня 1978(1978-05-03) (76 років) Київ
Поховання	Берковецьке кладовище
Країна	СРСР
Навчання	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Київ

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Холостенко.

Біографія

Народився 7 грудня 1902 року в місті Києві (за іншими даними — в Лодзі у сучасній Польщі).

1922 року вступив до Київського архітектурного інституту. Його викладачами були Іполит Моргілевський, Валеріан Риков, Василь Кричевський, Олександр Вербицький, Павло Альошин.

В 1929 році закінчив Київський художній інститут^[2].

У 1930 році Холостенко спільно з братом Євгеном, Й. Ю. Каракісом та В. Г. Заболотним створили товариство «Жовтень»^[3]. Згодом, у 1930-х роках працював у майстерні разом з Й. Каракісом і П. Юрченком^[4]. У 1936 році архітектор М. Холостенко разом з архітектором Й. Каракісом розробили проєкт річкового вокзалу Києва^[5].

Помер 3 травня 1978 року. Похований на Міському кладовищі «Берковець».

Роботи

Будинок спеціалістів на Шулявці

Житловий будинок на Кудрявській, 2

За проєктами архітектора в Києві споруджено:

• будинок кооперативу «Сяйво» на Костьольній вулиці, 11 (1931);
• будинок спеціалістів на Шулявці (1933—1935);
• будинок наукових робітників на Лютеранській, 21/12 (1929—1939)
• проєкт забудови мікрорайону «Соцмісто» у Києві (1936, забудовано частково, не завершено через початок війни; 1943 року більшість споруд знищено);
• Житловий будинок на Кудрявській, 2 (1950–1952);
• селища Ветеранів (1947–1955), Верстатозаводу (1948–1950) та Жовтневе (1950–1956);
• комплекс Центрального ботанічного саду АН УРСР (1951–1964)^[1].
• Будівля Центрального універмагу на Хрещатику (в співавторстві з І. Каракісом і Л. Киселевичем^[6]; 1932, розібрано недобудованим).

Автор проєктів реставрації:

• Кирилівської церкви (1955);
• Собор Бориса й Гліба (Чернігів) (1952 - 1958);
• Великої дзвіниці Києво-Печерської лаври (1959–1960; у співавторстві).
• Житловий будинок кооперативу «Науковець»^[7]

Примітки

1. Юнаков, 2016, с. 54.
2. Юнаков, 2016, с. 50.
3. Юнаков, 2016, с. 29, 54.
4. Юнаков, 2016, с. 56.
5. Юнаков, 2016, с. 130, 131.
6. Юнаков, 2016, с. 392.
7. Юнаков, 2016, с. 69.

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Холостенки // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 618 . — ISBN 5-88500-071-9.
• Микола Холостенко — людина, що повернула Чернігову обличчя^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Юнаков О. Архітектор Йосип Каракіс. — Нью Йорк : Алмаз, 2016. — 544 с. — ISBN 978-1-68082-000-3.