Схованки

Схо́ванки^[1], хо́ванки^[2] — популярна дитяча гра, яка полягає у тім, що один з учасників шукає інших, які сховалися.

Джеймс Гейллар. Схованки (до 1920 р.)

Правила

На початку гри всі збираються разом, потім ведучий, вставши лицем до стіни, голосно лічить до 100 (або понад). Інші у цей час ховаються. Долічивши до 100, ведучий йде шукати тих, хто сховалися. Іноді перед цим потрібно було сказати «раз-два-три-чотири-п'ять, я йду [усіх вас] шукать». Побачивши того, хто сховався, він повинен першим добігти до місця, звідки він лічив, і торкнутися рукою стіни, вимовивши домовлені слова, що відрізняються в різних регіонах («чека», «пали-вири», «кули-кули», «туки-руки», «туки-туки за себе», «бали-бали за себе» (Росія, Московська область), «бан-барабан за себе», «стук-стук за себе», «пали-стукали», «тук-тук я», «тра-та-та за себе», «пек за себе»). Кожен, хто сховався, намагається першим зробити те ж саме. Наступним ведучим є той з тих, хто ховався, кого знайшли першим, а якщо не знайшли нікого — той же, що і минулого разу. Ховатися за спиною або поруч ведучого не можна.

Інші варіанти

В. Б. Бейкер Схованки в Гейкоку (1881)

На заході України також поширений варіант гри, який називається «сардинки». У цьому варіанті ховається один, а шукають його всі інші. Той, хто знайде його першим, ховається разом з ним. Потім до них приєднується наступний, хто їх знайде, потім по черзі всі інші. Гра закінчується, коли останній гравець приєднується до інших. Він програє і зазвичай ховається наступним. У сардинки часто грають у темряві.

У комп'ютерних іграх

Примітки

1. Схованки // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Хованки // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Джерела

• Ангелова С. О. Культурологічний аналіз традиційних дитячих ігор