Хейно Мандрі

Хейно Мандрі  (Хейно Аугустович Мандрі; ест. Heino Mandri) — естонський радянський актор театру і кіно. Лауреат Державної премії Естонської РСР (1982). Народний артист Естонської РСР (1986).

Хейно Мандрі
Народився	11 вересня 1922(1922-09-11) Кохтла-Ярве, Кохтла-Ярве[d], Естонія
Помер	3 грудня 1990(1990-12-03) (68 років) Таллінн, СРСР
Поховання	Метсакальмісту
Громадянство	СРСР  Естонія
Діяльність	актор, кіноактор, телеактор
Alma mater	Естонська академія музики та театру і Jakob Westholm Gymnasiumd
Роки діяльності	з 1941
IMDb	nm0541877
Нагороди та премії
Народний артист Естонської РСРd (1986) Заслужений артист Естонської РСРd (1982)

Життєпис

Народився 11 вересня 1922 р. Закінчив студію при Талліннському театрі (1946).

Боровся проти радянської окупації у складі «Ліги збройного опору». У 1948—1954 рр. провів у в'язничному таборі Вятлаг, засуджений за антирадянську промову.

Працював у театрі «Естонія».

Знявся в українських фільмах: «Повість про чекіста» (1969, Юндт), «Відповідна міра» (1975, Бальзен), «„Мерседес“ втікає від погоні» (1980, Абт).

Помер 3 грудня 1990 року.

Фільмографія

• «Непрохані гості» (1959,Варі/Харрі, шпигун)
• «Жайворонок» (1964, начальник таємної поліції (служби безпеки), штандартенфюрер)
• «Новий нечистий з пекла» (1964, священник)
• «Супернова» (1965, Пальман)
• «Їм було вісімнадцять» (1965, Троссі (озвучив Аркадій Толбузін)
• «Що трапилося з Андресом Лапетеусом?» (1966, Підрус (дублював Адольф Шестаков)
• «Підірване пекло» (1967, Емар)
• «Мертвий сезон» (1968, портьє)
• «Повість про чекіста» (1969, Юндт)
• «Дикий капітан» (1971, «Гармонь»)
• «Вогонь в ночі» (1973, епізод (дублював Володимир Балашов)
• «Відповідна міра» (1975, Бальзен)
• «Порт» (1975, господар ресторану)
• «Школа пана Мауруса» («Indrek») (1975, Тімуск (дублював Костянтин Карельських)
• «Час жити, час кохати» (1976, професор Тальвік)
• «Скорпіон» (1977, суддя)
• «„Мерседес“ втікає від погоні» (1980, Абт)
• «Загибель 31 відділу» (1980, перший директор концерну (роль озвучив Ігор Ефімов)
• «Два дні із життя Віктора Кінгісеппа» (1980, Яан Поска)
• «Горобинові ворота» (1981, Лембіт )
• «Росія молода» (1981—1982, граф Піпер (5-та серія)
• «Арабелла — дочка пірата» (1983, капітан військового судна)
• «Європейська історія» (1984, Адольф Шульман)
• «ТАРС уповноважений заявити...» (1984, Лоренс, співробітник ЦРУ)
• «За часів вовчих законів» (1984, Манфред Пезентак)
• «Дві пари і самотність» (1984, Босс)
• «Документ „Р“» (1985)
• «Кінець операції „Резидент“» (1986, Кінг, співробітник ЦРУ)
• «Затока щастя» (1987, Нессельроде)
• «Відступник» (1987)
• «Танці навколо парового котла» (1987)
• «Наприкінці ночі» (1987, Віллі Кнопф)
• «Я не приїжджий, я тут живу» (1988, батько Мірти)
• «Ворог респектабельного товариства» (1988, Аслаксен, господар друкарні)
• «Русалочі мілини» (1988, писар Магнуссон)
• «Вхід до лабіринту» (1989, Барон Хюттер (озвучив Рогволд Суховерко) та ін.

Література

• Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.252.