австроамериканська акторка та винахідниця З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ге́ді Лама́р (англ. Hedy Lamarr /ˈhɛdi laˈmɑː /; 9 листопада 1914 — 19 січня 2000, при народженні Гедвіґа Ева Марія Кіслер)
| Геді Ламар | |
|---|---|
| Hedy Lamarr | |
 | |
| Ім'я при народженні | Hedwig Eva Maria Kiesler |
| Дата народження | 9 листопада 1914 |
| Місце народження | Відень, Австро-Угорщина |
| Дата смерті | 19 січня 2000 (85 років) |
| Місце смерті | Орландо, Флорида, США |
| Поховання | Віденський центральний цвинтар[1] |
| Громадянство | Австрія і США |
| Національність | євреї[2] |
| Професія | акторка, винахідниця |
| Кар'єра | 1930 — 1958 |
| Magnum opus | Екстаз (фільм, 1933)[3], Samson and Delilahd[3], Algiersd[3], Experiment Perilousd[3], Дивна жінка[3] і FHSS |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0001443 |
| hedylamarr.com | |
| Геді Ламар у Вікісховищі | |
— австрійсько-американська акторка та винахідниця.
Математично обдарована[4], вона разом з композитором Джорджем Антейлом винайшла методи розширення спектра зв'язку та стрибкоподібного перелаштування частоти, необхідні для бездротового зв'язку від докомп'ютерної ери і до наших днів[5][6].
Народилася в столиці Австрії. Її батько був банкір з єврейської сім'ї зі Львова, мати — з Будапешту. Відвідувала театральну школу та рано почала зніматися в кіно.
У 1933 році, після гучного кінодебюту, батьки видали Геді заміж за фабриканта зброї, австрійського мільйонера Фрідріха Мандля[en]. Після чотирьох років невдалого шлюбу втекла, підсипавши снодійне покоївці[джерело не вказане 1749 днів], і на пароплаві «Нормандія» вирушила з Лондону до Нью-Йорку.
Принциповий характер, звичка відверто висловлювати невтішну думку про Голлівуд та його звичаї нажили Геді Ламар багато впливових ворогів. Одного разу її звинуватили у крадіжці туфель вартістю 100 доларів з магазину у Флориді. Хоча суд і відкинув це звинувачення, пляма від інциденту залишилася надовго. Ще більших збитків її репутації завдала підроблена автобіографія під назвою «Екстаз і я» (1966), нібито написана у співавторстві з Лео Гілда[7] і Сай Райс[8]. У тексті вона нібито зізнається, що в неї німфоманія. Ламар подала позов на видавця, стверджуючи, що багато з подій, описаних у книзі, були вигадані одним із співавторів Leo Guild[9]. Книга містила також захищений копірайтом матеріал зі статті про Ламар, написаної Gene Ringgold[10] та опублікованої в журналі «Факти екрану» в 1965 р. У зв'язку з цим мав місце судовий процес[11]. «Ця книга зруйнувала мою кар'єру і моє життя».
Геді Ламар була одружена шість разів, народила трьох дітей.
Померла 19 січня 2000 року в місті Орландо у Флориді у віці 85 років. Прах акторки був згідно з заповітом розвіяний на її батьківщині, в Австрії, у Віденському Лісі.
Дебютувала в німецькому фільмі «Дівчина в нічному клубі» (1930). У своїх перших роботах знімалася з такими акторами, як Гайнц Рюманн і Ганс Мозер. Театральний режисер Макс Райнгардт, з яким вона працювала в Берліні, назвав юну Геді найкрасивішою жінкою Європи.
Хвилю світової популярності приніс їй чехословацько-австрійський фільм Густава Махати[en] «Екстаз» (Ева, 1933). Перша в історії художнього повнометражного кіно десятихвилинна сцена оголеного купання в лісовому озері — цілком невинна за сучасними мірками — у 1933 році викликала бурю емоцій. У цій стрічці Ламар першою зімітувала в кіно оргазм. За її словами, для цього під час зйомок режисер колов її англійською шпилькою. Сцена викликала обурення з боку церкви, картину заборонили до показу в деяких країнах та випустили в прокат тільки через кілька років з цензурними купюрами.
У 1937 році на пароплаві «Нормандія» вирушила з Лондону до Нью-Йорку. Оббивати пороги в Голлівуді не довелося — кінодебют 1933 року був надто гучним, щоб кінематограф його забув. Але щоб не викликати аналогічних асоціацій в пуританської публіки США, їй радять взяти псевдонім. Гедвіг Кіслер стає Геді Ламар. Відразу на «Нормандії» вона підписала вигідний контракт із засновником студії Metro-Goldwyn-Mayer Луїсом Маєром. Новий виток кар'єри розгорнувся запаморочливо. Загалом Геді Ламар заробила на кінозйомках 30 млн доларів.
За голлівудську кар'єру Ламар попрацювала в таких популярних фільмах, як «Алжир»[en] (Габі, 1938), «Леді в тропіках»[en] (Манон де Верні, 1939), екранізації Джона Стейнбека «Тортилья — Флет»[en] (Долорес Рамірес, 1942, режисер Віктор Флемінг), «Небезпечний експеримент» (Аліда Бедо, 1944) і епічній стрічці Сесіля де Мілля «Самсон і Даліла»[en] (1949). Останній раз вона з'явилася на екрані в телефільмі «The Female Animal» (Ванесса Віндзор, 1958).
1966 року 52-річна акторка спробувала повернутися на екран, але цьому перешкодила розгорнута проти неї кампанія цькування. Через принциповий характер та негативні висловлювання про Голлівуд вона мала чимало ворогів[12].
За внесок у кінематограф Геді Ламар удостоєна зірки на голлівудській Алеї Слави.
У 1942 році Геді Ламар запатентувала систему, що дає змогу на відстані керувати торпедами[13]. Цінність технології псевдовипадкового перелаштування робочої частоти була оцінена тільки з роками, лише після наростання Карибської кризи 1962 року[14]
День народження акторки 9 листопада — названий Днем винахідника в німецькомовних країнах. Без винаходу Ламар не літали б військові супутники та не працювали б стільникові телефони стандарту GSM.
Доля познайомила Ламар з авангардистським композитором Джорджем Антейлом, який жив неподалік. Ламар поділилася з ним дуже важливою ідеєю: якщо дистанційно повідомляти координати цілі керованій торпеді на одній частоті, то ворог може легко перехопити сигнал, заглушити його або перенаправити торпеду на іншу ціль. Щоб дати своїй другій батьківщині військову перевагу, Ламар запропонувала керувати торпедами сигналами, які не можна буде перехопити або заглушити. Ламар і Антейл незабаром запропонували використовувати на передавачі випадковий код, який буде змінювати частоту каналу передачі та синхронізувати такі ж частотні переходи і на приймачі. Така зміна каналів зв'язку гарантує безпечну передачу інформації. До того часу псевдовипадкові коди використовувалися для кодування інформації, переданої незмінними відкритими каналами зв'язку. Секретний ключ став використовуватися для швидкої зміни частот каналів передачі інформації.
У серпні 1942 Ламар і Антейл отримали патент під номером 2292387 «Секретна система зв'язку (Secret Communication System)». Патент описує секретні системи зв'язку, що включають передачу фальшивих сигналів на різних частотах. Цей патент став основою для зв'язку з розширеним спектром, що використовується всюди, від мобільних телефонів до Wi-Fi 802.11 і GPS.
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1930 | ф | Гроші на дорозі | Geld auf der Straße | Молода дівчина |
| 1931 | ф | Буря у склянці | Sturm im Wasserglas | Секретарка |
| 1931 | ф | Валіза пана О.Ф. | Die Koffer des Herrn O.F. | Хелен |
| 1932 | ф | Гроші не потрібні | Man braucht kein Geld | Кеті Брандт |
| 1933 | ф | Екстаз | Ekstase | Єва Герман |
| 1938 | ф | Алжир | Algiers | Габі |
| 1939 | ф | Леді з тропіків | Lady of the Tropics | Манон де Варгнес Кері |
| 1940 | ф | Я беру цю жінку | I Take This Woman | Джорджі Грегор Декер |
| 1940 | ф | Галасливе місто | Boom Town | Карен Ванміер |
| 1940 | ф | Товариш Х | Comrade X | Теодора |
| 1941 | ф | Приходь зі мною жити | Come Live With Me | Джонні Джонс |
| 1941 | ф | Дівчина Зігфелда | Ziegfeld Girl | Сандра Колтер |
| 1941 | ф | Г. М. Пулхем Есквайр | H.M. Pulham, Esq. | Марвін Майлс Ренсом |
| 1942 | ф | Рівнина Тортила | Tortilla Flat | Долорес Рамірес |
| 1942 | ф | Перехрестя | Crossroads | Люсьєн Талбот |
| 1942 | ф | Білий вантаж | White Cargo | Тонделео |
| 1944 | ф | Райське тіло | The Heavenly Body | Вікі Вітлі |
| 1944 | ф | Конспіратори | The Conspirators | Ірен вон Мор |
| 1944 | ф | Ризикований експеримент | Experiment Perilous | Аліда Бедеро |
| 1945 | ф | Її Високість і коридорний | Her Highness and the Bellboy | принцеса Вероніка |
| 1946 | ф | Дивна жінка | The Strange Woman | Дженні Хагер |
| 1947 | ф | Знеславлена Леді | Dishonored Lady | Мадлен Деміен |
| 1948 | ф | Трохи поживімо | Let's Live a Little | Доктор Дж.О. Лорінг |
| 1949 | ф | Самсон і Даліла | Samson and Delilah | Даліла |
| 1950 | ф | Леді без паспорта | A Lady Without Passport | Маріанна Лорес |
| 1950 | ф | Мідний каньйон | Copper Canyon | Ліса Розел |
| 1951 | ф | Мій улюблений шпигун | My Favorite Spy | Лілі Далбрей |
| 1954 | ф | Кохання трьох королев | Loves of Three Queens | Єлена Троянська, Женев'єва Брабантська, Жозефіна Богарне |
| 1957 | ф | Історія людства | The Story of Mankind | Жанна д'Арк |
| 1958 | ф | Тварина самка | The Female Animal | Ванесса Віндзор |
| Дата трансляції | Виробник серіалу | Епізод |
|---|---|---|
| 7 листопада, 1941 | Lux Radio Theatre[en] | Алжир / Algiers[20] |
| 29 грудня, 1941 | Lux Radio Theatre | Наречена прийшла з післяоплатою / The Bride Came C.O.D.[en][20] |
| 14 травня, 1942 | Command Performance[en] | Едвард Дж. Робінсон Хеді Ламарр Гленн Міллер / Edward G Robinson Hedy Lamarr Glenn Miller[21] |
| 5 жовтня, 1942 | Lux Radio Theatre | Божевільна любов / Love Crazy[20] |
| 2 серпня, 1943 | The Screen Guild Theater[en] | Давай жити зі мною / Come Live with Me[22] |
| 26 вересня, 1942 | The Chase and Sanborn Hour[en] | Геді Ламар / Hedy Lamarr[23] |
| 26 жовтня, 1943 | Burns and Allen[en] | Геді Ламар / Hedy Lamarr[24] |
| 24 січня, 1944 | Lux Radio Theatre | Касабланка / Casablanca[20] |
| 4 лютого, 1945 | The Radio Hall of Fame | Ризикований експеримент[en] / Experiment Perilous[25] |
| 19 листопада, 1951 | Lux Radio Theatre | Самсон і Даліла / Samson and Delilah[20] |
.jpg)
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
