Харсіан

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Харсіан

Фема Харсіан (грец. Χαρσιανόν) фема (військово-адміністративна одиниця) Візантійської імперії, яка розташовувалась у центральній Анатолії (сучасна Туреччина), а також однойменна фортеця, від якої фема отримала назву.

Більше інформації Загальна інформація, Розташування на карті ...
Фема Харсіан
θέμα Χαρσιανοῦ
Thumb
Загальна інформація
Входила
до складу
Візантії
Сучасна
локація
Туреччина
Розташування на карті
Держави на території історичної області
Візантійська імперія 863/873 — бл. 1072/1073
Закрити

Історія

Узагальнити
Перспектива
Thumb
Мала Азія близько 950 року

Фортеця Харсіан (грец. Χαρσιανόν κάστρον; араб. Qal'e-i Ḥarsanōs) вперше згадується 638 року за часів першої хвилі мусульманського завоювання та ніби отримала свою назву на честь воєначальника Юстиніана I. Араби вперше захопили фортецю 730 року, й вона залишалась предметом суперечок упродовж всього наступного століття арабсько-візантійських війн[1]. На початку IX століття фортеця стала центром клісури — окремо керованим укріпленим прикордонним районом. Десь між 863 і 873 роками клісура отримала статус повноправної феми, збільшена за рахунок територій таких сусідніх фем: Букеларії, Арменіакону та Каппадокії[1][2]. Вона стояла на середньому рівні серед інших фем під управлінням стратига, який отримував річний оклад у розмірі 20 фунтів золота та командував, відповідно до арабських джерел, 4 тисячами солдат і чотирма фортецями[1] .

У X столітті фема Харсіан стала головним оплотом земельної військової аристократії на чолі зі знатними родами Аргірів, Дук,Фок і Малеїнів, які мали там свої будинки та маєтки. Після 1045 року значна кількість вірменів, в тому числі й колишній цар Гагік II, переселились до цієї феми, що призвело до суперечок з місцевими греками. Цю фему захопили турки-сельджуки після битви при Манцикерті 1071 року[1]. Гагік II засвідчений як останній дукс Харсіану в 1072–1073 роках[2].

Примітки

Джерела

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.