ХТ-130

ХТ-130 — радянський хімічний (вогнеметний) танк, створений на основі легкого танка Т-26.

ХТ-130
Вогнеметний танк ХТ-130 у бронетанковому музеї в Кубинці
Тип	Легкий вогнеметний танк Схема: класична
Походження	СРСР
Історія використання
На озброєнні	1936-1941
Оператори	СРСР
Історія виробництва
Виготовлення	1936-1939
Виготовлена кількість	401
Характеристики
Вага	12
Довжина	4420
Ширина	2440
Висота	2330
Обслуга	3
Приціл	ТОС-1
Броня	сталева катана екранована Лоб: 15+30 Борт: 15 Корма: 15 Дах: 10 Днище: 6 Башта: лоб: 15
Другорядне озброєння	1 × 7,62-мм ДТ-29 боєкомплект: 1764 додатково: пневматичний вогнемет КС-25 зв'язок: 71ТК-3 (лише на командирських танках)
Двигун	рядний 4-циліндровий карбюраторний повітряного охолодження ГАЗ-Т-26[1] 90
Питома потужність	8,26
Підвіска	зблокована по чотири на листових ресорах
Дорожній просвіт	380
Швидкість	шосе: 30
Прохідність	стінка: 0,6 рів: 2,0 брід: 0,5
ХТ-130 у Вікісховищі

Історія

Хімічний танк ХТ-130 почав розроблявся для заміни вогнеметного танка ХТ-26 (частіше званого ОТ-26) на базі лінійного танка Т-26 у КБ заводу № 174.

Башта танку була зміщена щодо поздовжньої осі танка праворуч. У даху підбаштової коробки зліва від башти розміщувалися заливні горловини резервуарів для вогняної суміші. Вогнеметне обладнання, встановлювалося в бойовому відділенні, і складалося з двох резервуарів для вогесуміші загальною ємністю 400 л (заправна ємність 360 л), чотирьох 13,5-літрових балонів зі стисненим повітрям (150 атм), бензинового бачка системи запалювання ємністю 0,8 л, брандспойта і запальних свічок. Дальність вогнеметання на суміші мазуту з гасом досягала 50 м. Запасу вогнесуміші вистачало на 40 пострілів по 1 секунді. За один постріл викидалося 9 л вогняної суміші. Робочий тиск у резервуарі при вогнеметанні становив 18 атм. Вогняна суміш підпалювалася від факела палаючого бензину, а бензин — від електричної запальної свічки. Як і ХТ-26, танк ХТ-130 був обладнаний системою димопуска і пуску отруйних речовин.

Наведення вогнемету і кулемету ДТ (боєкомплект 2898 набоїв), встановлених у башті, здійснювалося за допомогою плечового упору. Радіостанцією танк не обладнувався.

Виробництво ХТ-130 налагодили на заводі № 174, де з 1936 по 1939 рік зібрали 401 танк (за іншими даними — 324). Наступним етапом модернізації «хімічних» танків стала поява двох дослідних машин ХТ-131 і ХТ-132.

Хімічні танки ХТ-130 надходили на озброєння рот бойового забезпечення механізованих, а потім і танкових бригад. З 1935 року — на озброєння окремих хімічних танкових батальйонів. Останніми, у свою чергу, укомплектовувалися хімічні танкові бригади. До 1939 року в Червоній Армії було три таких бригади — на Далекому Сході, в Поволжі і в Московському військовому окрузі.

Див. також

• M67 (танк)
• ТО-55
• Бойова машина вогнеметників

Примітки

1. Легкий танк Т-26 — Боевые действия Красной Армии в ВОВ [Архівовано 2013-08-23 у Wayback Machine.].

Посилання

• ХТ-130 \ ХТ-133 Легкий химический танк [Архівовано 10 листопада 2019 у Wayback Machine.]
• Химический танк ХТ-130/ХТ-133 [Архівовано 22 серпня 2017 у Wayback Machine.]
• Огнеметные танки | СССР [Архівовано 9 листопада 2019 у Wayback Machine.]