Філософія серця

Філософія серця — поняття в філософії, започатковане Дмитром Чижевським. Аналізуючи творчу спадщину Григорія Сковороди, Миколи Гоголя, Пантелеймона Куліша, Памфіла Юркевича як типових представників національної традиції, Чижевський сформулював поняття «філософія серця», яка є «характеристична для української думки»

Серце — в старослов'янській мові вживалося у значенні центр, осередок чогось, наприклад життя. У святому Писанні — осередок духовного життя, розташований у людському серці згідно з уявленнями стародавніх людей, те, що в наш час більше пов'язується з мозком. Поняття використовувалось в староруській православній філософії з часів Київської Русі, філософія серця займає важливе місце у працях перших українських світських філософів, як-от Григорій Сковорода чи Памфіл Юркевич.

Філософія серця у XX—XXI столітті

Одним з найяскравіших розробників філософії серця початку XX століття є Борис Вишеславцев. Його книга «Серце у християнській та індійській містиці» (1929) вважається першою систематизуючою працею з православним розуміння проблеми.

На початок XXI століття «філософія серця» отримує нове життя. Практичне втілення філософії Григорія Сковороди у навчально-виховному процесі широко пропагує Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди^[1]. Специфічне тлумачення «філософії серця» властиве Вінницькій обласній громадській організації «Філософія серця»^[2] Однією з найяскравіших форм прояву філософії серця у XX столітті вважається гуманістична парадигма виховання Василя Сухомлинського. На початку XXI століття проблему філософії серця розробляють Олексій Ковалевський^[3] та Олександр Лук'яненко^[4]. Автори відходять від виключного релігійного розуміння проблеми у бік національного, духовного, антропологічного компонентів.

Виноски

1. Філософія серця на історичному факультеті. Архів оригіналу за 17 листопада 2011. Процитовано 16 грудня 2011. [Архівовано 2011-11-17 у Wayback Machine.]
2. Громадська організація «Філософія Серця»^{[недоступне посилання з липня 2019]}
3. Ковалевський Олексій Володимирович. Ліна Костенко: філософія бунту й «філософія серця». Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 16 грудня 2011. [Архівовано 2016-03-06 у Wayback Machine.]
4. Лук'яненко О. В. «Філософія українського серця. Поетичні роздуми»^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Джерела

• І. Бичко. Філософія серця // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 681. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Стаття «філософія серця» в Словнику літературознавчих термінів
• Філософія серця П.Юркевича
• ДМИТРО ЧИЖЕВСЬКИЙ — ФУНДАТОР ПОНЯТТЯ «ФІЛОСОФІЯ СЕРЦЯ»

Посилання

• Марко Роберт Стех. Очима культури. — № 62. Українська «філософія серця»
• «Філософія серця» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — М — Я. — С. 534.