Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Грецький філософ Арістотель (384 до н. е. — 322 до н. е.), учень Платона, розробив безліч фізичних теорій і гіпотез, опирауючись на знання того часу. Власне і сам термін «фізика» був введений Арістотелем.
Письмові праці Арістотеля відносилися до двох видів: «екзотеричні» — твори для широкої публіки, що складаються в основному з діалогів на різні теми; і «езотеричні» — лекційні курси та наукові трактати.[1] Власне до фізики відносяться твори, названі «Фізика», «Про небо», «Про виникнення і знищення», «Метеорологіка». Філософські праці Арістотеля, зібрані і відредаговані Андроніком Родоським в книзі під назвою «Метафізика», зазвичай не відносять до фізики, проте в них містяться міркування про простір, рух і матерії тощо.[2]
Його твори трактуються неоднозначно: з одного боку в його школі розвиваються емпіричні ідеї та спеціалізація; але з іншого боку твори трактуються в сильно платонівському дусі.[3]
Фізика Арістотеля заснована на вченні про чотири елементи (чотирьох стихій). У працях Арістотеля ведеться мова про відношення між цими стихіями, їх розвиток, як вони втілюються в явищах природи і т. ін.
Об'єднуючи і систематизуючи доступні знання про природу, Арістотель створив свою фізико-космологічну картину світу.[4] Космології він присвятив окрему книгу «Про небі».
Всесвіт є безперервним, оскільки вважалося, що всі тіла можна ділити на частини до нескінченності. З посиланням на піфагорійців Арістотель описує необхідність і достатність трьох вимірів для всіх тіл.[5]
З усього цього ясно, що розгляд нескінченного цілком личить фізикам. З повною достовірністю також всі вважають його як початок: неможливо адже, щоб воно існувало марно, з іншого боку, щоб йому притаманне було інше значення, крім початку. Адже все існуюче або [є] початок, або [виходить] з початку, у нескінченного ж не існує початку, так як воно було б його кінцем. Далі, [нескінченне], будучи певним початком, не виникає і не знищується; адже те, що виникає, необхідно отримує кінцеве завершення, і всяке знищення призводить до кінця. Тому, як ми сказали, у нього немає початку, але воно саме, по всій суті, є початок [всього] іншого, все обіймає і всім управляє, як кажуть ті, які не визнають, крім нескінченного, інших причин, наприклад розуму або любові. І воно божествене бо безсмертне і незруйноване, як каже Анаксимандр і більшість фізіологів.[6]
Для пояснення всього існуючого у Всесвіті Арістотель пропонує використовувати принцип грецької філософії — чотири основоположних початка: форма, матерія, причина і мета.[3] Останній принцип — мета — внесла у фізику Арістотеля телеологію. У своїх творах він знаходить в кожному об'єкті Всесвіту доцільність, що значно відрізняє її від сучасної фізики.[7] Але на відміну від Платона, Арістотель вказує на несвідомий характер доцільності в природі. Загальна мета світу і всього світового процесу, на думку Арістотеля, є Бог.[8] Богом він також називає першодвигун, ідеальний початок, який впорядкує матеріальний світ.[9]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
