Фрідріх Саксен-Мейнінгенський

Фрідріх Йоганн Бернхард Германн Генріх Моріц Саксен-Мейнінгенський (нім. Friedrich Johann Bernhard Hermann Heinrich Moritz von Sachsen-Meiningen), ( 12 жовтня 1861 — 23 серпня 1914) — принц Саксен-Мейнінгенський з Ернестинської лінії Веттінів, син герцога Саксен-Мейнінгену Георга II та принцеси Феодори Гогенлое-Лангенбурзької.

Фрідріх Саксен-Мейнінгенський
нім. Friedrich von Sachsen-Meiningen
Світлина Фрідріха Саксен-Мейнінгенського роботи Альберта Мейєра, 1914
Ім'я при народженні	Фрідріх Йоганн Бернхард Германн Генріх Моріц
Народження	12 жовтня 1861(1861-10-12) Майнінген, Саксен-Мейнінген
Смерть	23 серпня 1914(1914-08-23) (52 роки) поблизу Тарсьєнна, Намюр, Бельгія загиблий у бою
Поховання	парковий цвинтар Майнінгена
Національність	німець
Країна	Німецька імперія
Рід військ	польова артилерія
Освіта	Боннський університет
Роки служби	1878—1914
Член	Corps Borussia Bonnd[1]
Звання	генерал-лейтенант
Командування	39-а резервна піхотна бригада
Війни / битви	Перша світова війна
Титул	принц Саксен-Мейнінгенський
Рід	Ернестинська лінія Веттінів
Діти	Феодора Саксен-Мейнінгенська, Адельгейда Саксен-Мейнінгенська (1891—1971), Георг Саксен-Мейнінгенський, Bernhard, Prince of Saxe-Meiningend[2], Ернст Леопольд Саксен-Мейнінгенськийd[2] і Luise, Prinzessin von Sachsen-Meiningend[2]
Нагороди	Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне Великий хрест ордена Білого Сокола Орден Генріха Лева Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія) Орден Рутової корони Великий хрест ордена Церінгенського лева Орден Вірності (Баден) Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден) Орден Червоного орла 1-го ступеня Хрест «За вислугу років» (Пруссія) Орден Святого Олександра Невського

Генерал-лейтенант прусської армії (18 лютого 1913). Від 2 серпня 1914 року очолював 39-та резервну піхотну бригаду. За три тижні загинув поблизу Тарсьєнна від розриву гранати. Став першим прусським генералом, що загинув у Першій світовій війні.

Двоє з його синів згодом стали титулярними герцогами Саксен-Мейнінгена.

Біографія

Фрідріх з'явився на світ 12 жовтня 1861 року у Майнінгені. Був другим сином та другою дитиною в родині спадкоємного принца Саксен-Мейнінгену Георга та його другої дружини Феодори Гогенлое-Лангенбурзької. Мав рідного старшого брата Ернста та єдинокровних брата Бернхарда та сестру Марію Єлизавету від першого шлюбу батька. Молодший брат Віктор прожив всього три дні. Правлячим герцогом Саксен-Мейнінгену в той час був їхній дід Бернхард II. У вересні 1866 році, після його зречення, батько очолив Саксен-Мейнінген.

Мешкало сімейство в замку Елізабетхенбург у Майнінгені^[3]. Літньою резиденцією був замок Альтенштайн у Тюринзькому Лісі. Інколи відпочивали віллі Карлотта на озері Комо^[4].

Матір померла від скарлатини, коли Фрідріху було десять років. Батько наступного року узяв морганатичний шлюб з акторкою Еллен Франц.

До 1880 року його освітою займався німецький педагог Генріх фон Еґелінґ. Продовжив навчання Фрідріх у Боннському університеті, при цьому відмовившись від супроводження ад'ютанта, коня та карети. Був членом студентського братства «Боруссія», однак у його справах активної участі не брав, зосередившись на навчанні. Ледь не травмувався на заняттях, коли в хімічній лабораторії під час експерименту вибухнула реторта.

Ще у січні 1878 року принц отримав чин другого лейтенанту 6-го Тюринзького піхотного полку № 95, а у жовтні 1881 року став другим лейтенантом польового артилерійського полку № 15 у Страсбурзі. По закінченню навчання поновив свою військову службу й у жовтні 1887 року став першим лейтенантом Першого гвардійського польового артилерійського полку.

Світлина дружини

У віці 27 років одружився з 18-річною графинею Адельгейдою цур Ліппе-Бістрефельд. Весілля відбулося 24 квітня 1889 у Нойдорфі. У подружжя народилося шестеро дітей:

• Феодора (1890—1972) — дружина великого герцога Саксен-Веймар-Ейзенаху Вільгельма Ернста, мала четверо дітей;
• Адельгейда (1891—1971) — дружина принца Адальберта Прусського, мала трьох дітей;
• Георг (1892—1946) — титулярний герцог Саксен-Мейнінгена у 1941—1946 роках, був одруженим із графинею Кларою Марією фон Корфф Шміссінг-Керссенброк, мав четверо дітей;
• Ернст (1895—1914) — одруженим не був, дітей не мав;
• Луїза (1899—1985) — дружина барона Ґеца фон Ваґенхайма, мала сина та доньку;
• Бернхард (1901—1984) — титулярний герцог Саксен-Мейнінгена у 1946—1984 роках, був двічі одруженим, мав п'ятеро дітей.

1 вересня 1889 року Фрідріх отримав призначення у Королівський уланський полк № 13. Від 1 жовтня 1890 року його було переведено до Гессенського польового артилерійського полку № 11. Там за кілька місяців він став капітаном та командиром Другої кінної артилерійської батареї. 17 жовтня 1893 року повернувся до 6-го Тюринзького піхотного полку № 95. З лютого по травень 1897 року працював у Генеральному штабі. Став майором, а згодом — командиром підрозділу 2-го Рейнського польового артилерійського полку № 23. Потім командував Бергішським польовим артилерійським полком № 59. 16 лютого 1902 року став командиром 5-го Баденського польового артилерійського полку № 76. 19 грудня 1907 року був призначений командуючим 20-ю польовою артилерійською бригадою в Ганновері.

20 січня 1913 року вийшов у відставку зі встановленою пенсією у статусі à la suite у складі 5-го Баденського польового артилерійського полку № 76. Також продовжував залишатися у складі 6-го Тюринзького піхотного полку № 95. 18 лютого 1913 року отримав чин генерал-лейтенанта.

У червні 1914 року його батько помер, і старший брат Бернхард став правлячим герцогом Саксен-Мейнінгену. Майже відразу після цього почалася Перша світова війна. Фрідріх був знову покликаний до лав армії та від 2 серпня 1914 року отримав командування над 39-ю резервною піхотною бригадою.

За три тижні він загинув у Бельгії в битві при Шарлеруа від розриву гранати. 25 серпня його загибель була офіційно підтверджена^[5]. Поховали принца на парковому цвинтарі Мейнінгена^[6]. На військовому цвинтарі Тарсьєнна встановлено меморіальний камінь на честь Фрідріха^[7].

Його середній син Ернст загинув за кілька днів до нього у Франції. Старший був важко поранений, але зрештою одужав^[8].

Нагороди

Велике герцогство Баден

• Орден Церінгенського лева, великий хрест (1903)
• Орден Вірності (Баден) (1908)
• Орден Бертольда I (1908)

Королівство Пруссія

• Орден Червоного орла 1-го класу
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія)

Інші країни

• Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест (1879)
• Орден Білого Сокола, великий хрест (Велике герцогство Саксен-Веймар-Ейзенахське; 1885)
• Орден Генріха Лева, великий хрест (Герцогство Брауншвейг; 1895)
• Орден Леопольда (Австрія), великий хрест (Австро-Угорщина; 1895)
• Орден Рутової корони (Королівство Саксонія)
• Орден Святого Олександра Невського (Російська імперія)

Вшанування

• На честь принца названа вулиця Фрідріха (нім. Friedrichstraße) у Майнінгені.

Генеалогія

Георг I

Луїза Елеонора Гогенлое-Лангенбурзька

Вільгельм II

Августа Прусська

Карл Людвіг Гогенлое-Лангенбурзький

Амалія Генрієтта Сольмс-Барутська

Еміх Карл Лейнінґенський

Вікторія Саксен-Кобург-Заальфельдська

Бернхард II

Марія Фредеріка Гессен-Кассельська

Ернст I

Феодора Лейнінгенська

Георг ІІ

Феодора Гогенлое-Лангенбурзька

Фрідріх

Примітки

1. (unspecified title) — Corps Borussia Bonn.

   d:Track:Q896332d:Track:Q108783666
2. Lundy D. R. The Peerage

   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
3. Історичні місця Майнінгену [Архівовано 12 листопада 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
4. Офіційний сайт вілли Карлотта. Історія [Архівовано 16 листопада 2018 у Wayback Machine.] (італ.)
5. Події 25 серпня 1914 року [Архівовано 17 листопада 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
6. Парковий цвинтар Мейнінгена [Архівовано 30 січня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
7. Тарсьєнн [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (нід.)
8. Біографія Георга Саксен-Мейнінгенського [Архівовано 20 листопада 2018 у Wayback Machine.] (англ.)

Література

• Hans Philippi: Die Wettiner in Sachsen und Thüringen. C.A. Starke Verlag, Limburg 1989, ISBN 3-7980-0691-1.
• Bernhard Post, Dietrich Werner: Herrscher in der Zeitenwende: Wilhelm Ernst von Sachsen-Weimar-Eisenach. 1876—1923. Glaux, Jena 2006, ISBN 978-3-931743-94-9, стор. 145, 153, 162, 486—487.
• Arnold: Stammliste der Offiziere des 6. Thüringischen Infanterie-Regiments Nr. 95 nebst Stammtruppenteilen, vom 18. Februar 1807 ab. Perhes Verlag, Gotha 1900, стор. 188–189.
• Paul Burg: Deutsche Prinzen, die für Deutschland starben: Zum Gedächtnis, Leipzig: Xenien-Verl., 1915, стор. 29—42.

Посилання

• Саксен-Мейнінгени (англ.)
• Профіль на Geni.com [Архівовано 19 грудня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
• Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 12 лютого 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
• Генеалогія Фрідріха Саксен-Мейнінгенського [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)