Франьо Гілер

Франьо Гілер (хорв. Franjo Giler, іноді пишуть Гіллер (Giller), нар. 1 вересня 1907, Сремська Митровиця  — пом. 20 грудня 1943, Вршац) — югославський футболіст, що грав на позиції нападника. Відомий виступами, зокрема, за клуби «Граджянскі» (Загреб), «Югославія» (Белград), а також національну збірну Югославії.

Франьо Гілер
Особисті дані
Народження	1 вересня 1907(1907-09-01)
	Сремська Митровиця, Австро-Угорщина
Смерть	20 грудня 1943(1943-12-20) (36 років)
	Вршац, Югославія
Громадянство	Югославія
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1924–1925 «Граджянскі» (Ср. Митровиця) ? (?) 1925–1928 «Граджянскі» (Загреб) 20[1] (19) 1931–1935 «Югославія» ? (?) 1936–1939 «Чукарички» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1926–1932 Югославія 13 (3)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Клубна кар'єра

Розпочинав виступи у команді «Граджянскі» (Сремська Митровиця)^[2]. 1925 року перебрався в команду «Граджянскі» (Загреб), де швидко став гравцем основи, незважаючи на молодий вік — на той момент йому було 18.

В першому ж сезоні у новій команді Гілер став не просто чемпіоном країни, але й головним героєм фінального турніру. Влітку 1926 року «Граджянскі» в 1/4 фіналу перемогли «Ілірію» (Любляна) з рахунком 7:1, а Франьо забив шість голів. У наступній півфінальній стадії Гілер забив три м'ячі, а його команда з обіграла «Славію» (Осієк) — 7:0. У фіналі «Граджянскі» зустрівся з переможцем двох попередніх чемпіонатів клубом «Югославія», і переміг з рахунком 2:1. Вирішальний гол на 87-й хвилині матчу з пенальті забив Франьо Гілер, який з результатом у 10 голів у трьох матчах став найкращим бомбардиром першості^[3].

Франьо Гілер у складі «Граджянскі» (Загреб)

Другий титул чемпіона Югославія Гілер виграв у 1928 році. Команда здобула чотири перемоги і одного разу програла в одноколовому ліговому турнірі для шести учасників. Франьо зіграв у чотирьох матчах змагань і забив 1 гол.

По завершенні сезону чемпіон переміг 5:1 (один з голів на рахунку Гілера) «Югославію» у відбірковому матчі за право зіграти у зіграти міжнародному турнірі для провідних клубів Центральної Європи — Кубку Мітропи^[4]. В 1/4 фіналу змагань «Граджянські» переміг у першому матчі чемпіона Чехословаччини клуб «Вікторію» — 3:2. Проте, у матчі відповіді упевнену перемогу святкували суперники — 1:6.

Влітку 1929 року Гілер отримав травму у грі за збірну, через яку на тривалий час припинив кар'єру гравця. Загалом у складі «Граджянскі» зіграв у 1925—1928 роках в 33 офіційних іграх і забив 24 м'ячі^[2].

В 1931 році Гілер у Відні у професора Кьольна переніс операцію на меніску, за яку сам заплатив 30 00 динарів. Франьо став першим югославським футболістом, кому провели подібну операцію^[5].

Відновившись, продовжив футбольну кар'єру в белградській команді «Югославія». З 1931 по 1935 рік зіграв за команду 37 матчів і забив 12 голів у різних турнірах^[5].

Завершував кар'єру в команді «Чукарички» в 1936—1939 роках^[2], де був граючим тренером^[5].

Під час Другої світової війни Гілер, що мав німецьке коріння, був мобілізований до німецького війська. Але утік і намагався приєднатися до югославських партизанів. Був схоплений, переданий у гестапо і засуджений до розстрілу^[5].

Виступи за збірну

1926 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії у грі проти Болгарії (3:1). Учасник Олімпійських ігор 1928 року в Амстердамі, де югославська збірна в першому раунді поступилась Португалії (1:2).

В 1929 році отримав важку травму у грі проти збірної Франції, і був замінений на 18-й хвилині матчу. Повернувся до національної команди у 1932 році, довівши загальну кількість поєдинків до 13, у яких забив 3 голи. Ще дві гри провів за команду Югославія-Б^[5].

Виступав у складі збірних Загреба (7 матчів) і Белграда (3 матчі)^[5]. Зокрема, у 1926 році у складі збірної міста Загреб став переможцем кубка короля Олександра, турніру для збірних найбільших міст Югославії. Команда у чвертьфіналі і півфіналі переграла збірні Сараєво (6:2) і Суботиці (4:3), а Гілер забивав у кожній з ігор по два голи. У фіналі збірна Зегреба переграла команду Белграда (3:1) завдяки трьом голам партнера Гілера по клубу Славина Циндрича^[6].

Наступного року Франьо став переможцем кубку, уже представляючи збірну Белграда. Виступав у фінальній грі проти збірної Суботиці (3:0)^[7].

Статистика виступів за збірну

Трофеї і досягнення

• Чемпіон Югославії: 1926, 1928
• Найкращий бомбардир чемпіонату Югославії: 1926
• Чемпіон футбольної асоціації Загреба: 1925-26
• Володар кубка Загреба: 1927, 1928
• Володар кубка короля Олександра: 1926, 1927