Франц Айзенах

Франц Айзенах (нім. Franz Eisenach; 11 серпня 1918, Рец — 21 серпня 1998, Оттобрунн) — німецький льотчик-ас винищувальної авіації, гауптман люфтваффе вермахту (1944), оберстлейтенант люфтваффе бундесверу. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Франц Айзенах
Народився	11 серпня 1918(1918-08-11) Реч, Ґміна Реч, Хощенський повіт, Західнопоморське воєводство, Республіка Польща
Помер	21 серпня 1998(1998-08-21) (80 років) Оттобрунн, Мюнхен, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	льотчик
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	Оберстлейтенант
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Золотий німецький хрест Нагрудний знак пілота Почесний Кубок Люфтваффе

Біографія

В 1937 році вступив в люфтваффе. Після завершення льотної підготовки в 1939 році зарахований в 2-у групу 76-ї ескадри важких винищувачів. В листопаді 1941 року переведений в 1-у ескадрилью, в січні 1942 року — в 4-у групу 1-ї винищувальної ескадри, а в грудні 1942 року — в 9-у ескадрилью 54-ї винищувальної ескадри. Учасник Німецько-радянської війни. Першу перемогу здобув 9 грудня 1942 року, збивши Іл-2. До 15 січня 1943 року на його рахунку були 9 збитих літаків. 18 грудня 1943 року на північний захід від Городка збив 2 Іл-2, здобувши свої 47-у та 48-у перемоги, але в тому ж бою його літак був підбитий вогнем зенітної артилерії. Айзенах був важко поранений, але зміг дотягнути до лінії фронту і там катапультуватись. Після одужання в червні 1944 року повернувся в свою ескадру та 9 серпня був призначений командиром 1-ї групи. До 8 вересня 1944 року здобув ще 58 перемог, а 14 вересня збив 9 радянських літаків (загальний рахунок його перемог сягнув 100). 21 вересня під час нальоту радянських бомбардувальників був тяжко поранений і повернувся в ескадру лише в грудні. 15 грудня 1944 року під час одного бойового вильоту збив 4 Пе-2. Всього до 31 березня 1945 року у боях в Прибалтиці та Східній Пруссії збив ще 22 радянські літаки, і загальна кількість його перемог досягла 129. 8 травня 1945 року на чолі групи (зумівши вивезти і механіків) перелетів у Фленсбург і здався британським військам.

Всього за час бойових дій здійснив 319 бойових вильотів та збив 129радянських літаків, в тому числі 52 Іл-2. В 1956 році вступив у ВПС ФРН. В 1974 році вийшов у відставку.

Нагороди

• Нагрудний знак пілота
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Почесний Кубок Люфтваффе (31 серпня 1943)
• Німецький хрест в золоті (16 січня 1944)
• Лицарський хрест Залізного хреста (10 жовтня1944) — за 107 перемог.
• Авіаційна планка винищувача в золоті

Література

• Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• Patzwall K.D. Der Ehrenpokal für besondere Leistung im Luftkrieg, Studien zur Geschichte der Auszeichnungen, Band 6, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2008, ISBN 978-3-931533-08-3
• Kurowski F. Oberleutnant Otto Kittel, Der erfolgreichste Jagdflieger des Jagdgeschwaders 54, Flechsig Verlag, Würzburg, 2007
• OBERMAIER, E., Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe, Hoffmann, 1989.