Франсуаза Жільо

Марі́ Франсуа́за Жільо́ (фр. Marie Françoise Gilot; 26 листопада 1921(19211126), Нейї-сюр-Сен, Франція — 6 червня 2023, Нью-Йорк) — французька художниця (графікеса, ілюстраторка), художня критикиня, мемуаристка, модель («муза») Пабло Пікассо. Авторка автобіографії «Моє життя з Пікассо» (1964) про події 1943—53 років та особистість Пікассо, публікації якої він активно перешкоджав.

Франсуаза Жільо
фр. Françoise Gilot
При народженні	фр. Marie-Françoise Gilot[1][2]
Народження	26 листопада 1921(1921-11-26)[3][4][…]  Неї-сюр-Сен, Сена[d], Франція[1][2]
Смерть	6 червня 2023(2023-06-06)[5][1] (101 рік)
	Мангеттен, Нью-Йорк, США[5][1]
Країна	Франція[6]  США[7]
Навчання	Національна вища школа красних мистецтв, Кембриджський університет, Паризький університет, Паризький інститут Лондонського університетуd і Академія Жуліана
Вчитель	Jean Souverbied і Пабло Пікассо
Діяльність	художниця, модель, ілюстраторка, художня критикиня, письменниця, візуальна мисткиня
Член	Колеж патафізики
У шлюбі з	Luc Simond, Джонас Солк і Пабло Пікассо[8]
Діти	Палома Пікассо[9] і Клод Пікассо
Роботи в колекції	Національна галерея мистецтв, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Національна галерея Вікторії, Клівлендський музей мистецтв і Національний музей сучасного мистецтва
Нагороди	почесний доктор Університету Гофстраd (1982)
Сайт	francoisegilot.com
Франсуаза Жільо у Вікісховищі

Біографія

Мати Мадлен Рено (1898—1985) була талановитою художницею. Батько Еміль Жільо (1889—1957) був успішним підприємцем, мав авторитарну натуру, готував дочку до юриспруденції. Однак у жорстокому протистоянні з ним Франсуаза виборола право займатися живописом. Навчалась у Національній вищій школі красних мистецтв, Кембриджському університеті, Паризькому університеті та Паризькому інституті Лондонського університету.

У 1943 році знайомиться зі старшим на 40 років Пабло Пікассо, який переживав роман з Дорою Маар. У 1948 році починає жити з Пікассо у Валлорісі на півдні Франції. Народжує Клода (*1947) і Палому (*1949, відома ювелірка). Через непросту вдачу Пікассо та його постійні зради змушена забрати дітей і переїхати у 1953 році.

У 1955 році Франсуаза Жільо пошлюбила художника Люка Симона. У 1956 році народила доньку Орелію. Розлучилась у 1962 році за взаємною згодою. У 1970 році Франсуаза Жільо одружилася з вірусологом Джонасом Солком.

Творчість

Франсуаза Жільо починала працювати в абстракціоністській манері, що згодом набула структуралістські мотиви. Також займалась графікою, літографією й акватинтою.

У 1938 році Франсуаза Жільо відкрила у Парижі першу майстерню в будинку своєї бабусі Анни Рено. У 1943 році в окупованій нацистами французькій столиці 22-річна художниця влаштувала першу виставку своїх робіт, яку зустріли схвально.

Жільо отримувала пропозиції написати мемуари про спільне життя з Пікассо. Пікассо всіляко перешкоджав їхній публікації і програв три судових процеси поспіль. Мемуари описують не тільки творчість Пікассо, але й його складні відносини з жінками. Після виходу книги Жільо Пікассо обірвав стосунки зі своїми дітьми від Франсуази Жільо.

У 1990 році Франсуаза Жільо була нагороджена Орденом Почесного легіону^[10].

Дочка мисткині Палома Пікассо посприяла висвітленню внеску Франсуази Жільо, який за життя залишався практично невідомим.

Пам'ять

У кінофільмі «Прожити життя з Пікассо» (1996) роль Франсуази Жільо зіграла британська акторка Наташа Макелгон. У другому сезоні американського документального телесеріалу-антології «Геній» (2018), що розповідає про життя і творчість Пікассо, художницю зіграла французька акторка Поезі Клеманс.