Флора МакКінон Гібсон, у шлюбі Драммонд (англ. Flora McKinnon Drummond; 4 серпня 1878 — 17 січня 1949) — британська суфражистка[3] та суфражетка на прізвисько «Генерал» за звичку очолювати марші за права жінок у військовій формі «з офіцерським кашкетом і еполетами»[4], верхи на великому коні. Як учасниця Жіночого соціального-політичного союзу (WSPU), 9 разів була арештована за активну участь в жіночому виборчому русі, де керувала організацією мітингів, маршів і демонстрацій, а також вважалася досвідченою ораторкою, здатною з легкістю пригнічувати хеклерів.
| Флора Драммонд | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народилася | 4 серпня 1878[1] Манчестер, Ланкашир, Англія, Сполучене Королівство |
| Померла | 17 січня 1949[2] (70 років) Каррадейл ·інсульт |
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія Сполучене Королівство |
| Діяльність | учасниця Жіночого соціально-політичного союзу |
| Знання мов | англійська |
| Членство | Women's Social and Political Union |
| Нагороди | Hunger Strike Medald |
Ранні роки
Флора МакКіннон Гібсон народилася в Манчестері у Сари (до шлюбу Кук) і Френсіса Гібсона[5][6]. Її батько був кравцем, і поки Флора була ще малою дитиною, сім'я переїхала в Пірнмілл на острові Арран, на батьківщину матері. Після закінчення середньої школи у віці 14 років Флора переїхала в Глазго, щоб пройти бізнес-курси в школі цивільної служби. Вона отримала достатню кваліфікацію, щоб отримати посаду поштмейстера, але їй відмовили через її зріст — 5 футів 1 дюйм (1,55 м) при мінімальній вимозі 5 футів 2 дюйми (1,57 м).
Флора Гібсон продовжила навчання в Товаристві мистецтв стенографії та машинопису, але не змогла змиритися з проявами дискримінації, коли жінки були позбавлені права працювати через таку причину, як недостатній зріст. Після одруження вона з чоловіком Джозефом Драммондом повернулася в рідне місто, де вони активно брали участь в діяльності Товариство Фабіана і Незалежної Лейбористської партії.
Політичний активізм
_leaders,_c.1906_-_c.1907._(22755473290).jpg)
Флора Драммонд приєдналася до WSPU в 1906 році. Після зустрічі з виборцями, організованої Ліберальною партією в Залі вільної торгівлі в Манчестері, британських суфражисток Кристабель Панкгерст і Енні Кінні було заарештовано і поміщено під варту за тиск на кандидата Вінстона Черчілля, який полягав у питанні: «Якщо ви будете обрані, зробите ви все можливе, щоб на рівні уряду домогтися виборчого права для жінок?». Коли обидві активістки були звільнені, WSPU провела святковий мітинг в Манчестері, на якому була присутня Флора Драммонд, що стала свідком їх арешту, де її переконали приєднатися до руху[7]. Незабаром після цього Драммонд переїхала в Лондон і до кінця 1906 року відбула свій перший термін в Голловей після арешту в Палаті громад[8]. Флора Драммонд прославилася сміливими і захоплюючими трюками, наприклад, в 1906 році, коли вона зуміла прослизнути в відчинені двері будинку 10 по Даунінґ-стріт, в той час, як її компаньйонку Ірен Міллер заарештовували за стукіт у двері[9]. А в 1908 році Драммонд найняла човен, щоб підійти до Вестмінстерського палацу з боку Темзи і поговорити з членами парламенту, які сидять на терасі біля річки[8][9].
.jpg)
Коли Мері Філліпс, яка працювала у відділенні WSPU в Глазго, була звільнена з в'язниці після відбуття найдовшого (3 місяці) терміну, її зустрічала Флора Драммонд і інші суфражистки, з волинками, позуючи в шотландці[10] для фото під гаслом «Ye Mauna Tramp on the Scotch Thistle Laddie». Так шотландські суфражистки порівнювали свою боротьбу з повстанням Вільяма Воллеса. Драммонд також зустрічала Кетрін Корбетт і інших, звільненими після голодування в тюрмі, що були заарештовані після заворушень на зустрічі Вінстона Черчілля в Данді[11].
Флора Драммонд була ключовою організаторкою мітингу на Трафальгарській площі в жовтні 1908, який привів до тримісячного терміну в Голловей разом з Кристабель і Еммелін Панкгерст за «підбурювання до нападу на Палату громад»[12]. Як покарання активісткам запропонували погодитися на підписку про невиїзд на 12 місяців, замість тюремного ув'язнення, але всі троє вибрали Голловей. До ув'язнення Драммонд перебувала на ранніх термінах вагітності, і після непритомності її перевели в тюремну лікарню, а після — достроково звільнили з причини поганого самопочуття. Коли Драммонд виходила з в'язниці, Еммелін Панкгерст порушила «правило мовчання», яке забороняло ув'язненим суфражисткам розмовляти одна з одною, вигукнувши: «Я рада, що тепер Ви зможете продовжити роботу!»[13].
Драммонд отримала спеціальну медаль «За звитягу, виявлену в ході голодування від WSPU».
У жовтні 1909 року Драммонд організувала перший масштабний марш в Единбурзі у відповідь на критичний коментар керівництва WSPU, опублікований в союзній газеті Голоси для жінок. У ньому йшлося: «Гарний, гордовитий, гідний, строгий Единбург, з вашим обережним стійким народом, ви ще не прокинулися, щоб взяти участь в наших бойових діях?». Темою маршу став слоган «Робили, робимо і будемо робити», в якому брали участь жінки, що несуть прапори і грають на волинках, одягнені в робочий одяг або постали в образі історичних постатей Шотландії[14]. Десятки тисяч людей вийшли на вулиці Единбурга, щоб подивитися на цю ходу, і «Edinburgh Evening Dispatch» визнало заходів успішним[15].
У 1913 році Драммонд і Енні Кінні організували зустріч представниць WSPU з провідними політиками Девідом Ллойд Джорджем і сером Едвардом Ґреєм. Зустріч була з умовою участі представниць робітничого класу. Вони розповіли про жахливі умови праці, невідповідні із оплатою, а також поділилися надією на те, що право голосу дозволить їм заперечити статус-кво демократичним шляхом. Еліс Гокінс з Лестера розповідала, що її колеги-чоловіки в якості свого представника могли вибрати тільки чоловіка, а інтереси жінок представляти було нікому[16].
У травні 1914 року Драммонд і Нора Дакр Фокс (пізніше відома як Нора Елам) тримали в облозі будинки лорда Карсона і лорда Лансдауна, провідних членів Ольстерської профспілки. Суфражетки закликали до агресивних дій, спрямованих проти Білля про самоврядування, що обговорювався в парламенті. Драммонд і Дакр Фокс вручили повістки з вимогою з'явитися перед судом за «підбурливі речі» і заохочення агресії серед жінок. Їх відповідь журналістам, які брали у них інтерв'ю, звучала приблизно так: «Ми припускали сховатися у лорда Карсона і лорда Лансдауна, які також виступали з підбурливими промовами і заохочували агресію в Ірландії, і які за це знаходяться під захистом влади». Пізніше в той же день обидві активістки постали перед судом, були засуджені до тюремного ув'язнення і доставлені в Голловей, де негайно почали голодування, і пізніше зазнали примусового годування[17].
Відмова від активних дій
Умови утримання Драммонд в тюрмі, включаючи кілька голодувань, завдали великої шкоди її здоров'ю, і в 1914 році вона провела деякий час на Аррані, щоб відновити сили. А після повернення до Лондона на початку Першої світової війни зосередила свої зусилля на публічних виступах і управлінні, а не прямих діях, таким чином уникаючи подальших арештів[8]. Вона залишалася видатною учасницею руху, і в 1928 році на похоронах Еммелін Панкгерст в процесії вона слідувала за покійною.
У 1930-х Драммонд організувала Жіночу Гільдію Імперії, яка протистояла комунізму і фашизму. Її колишня партнерка за протестнимм акціями Нора Елам, що стала однією з провідних членів Британського союзу фашистів Мослі, написала уїдливу замітку про Гільдію, назвавши її антифашистським цирком, а колишню подругу описала як «згаслий вулкан»[17].
Флора Драммонд розлучилися з чоловіком у 1922 році і в тому ж році пошлюбила двоюрідного брата Алана Сімпсона. Сімпсон був убитий під час повітряного нальоту в 1944 році;
Флора Драммонд померла в 1949 році після інсульту у віці 70 років.
Визнання
Її ім'я і фотографія (а також 58 інших прихильниць жіночого виборчого права) вигравіювані на постаменті статуї Міллісент Фосетт на Парламентській площі в Лондоні, що була відкрита в 2018 році[18][19][20].
Примітки
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
