Ференц Деак (політик)

Ференц Деак (угор. Deák Ferenc; 17 жовтня 1803, Шьойтьор — 28 грудня 1876, Будапешт) — угорський політичний діяч. Батько Австро-угорської угоди 1867 року.

Ференц Деак
угор. Deák Ferenc
Народився	17 жовтня 1803(1803-10-17)[1][2][3]  Söjtörd, Габсбурзька монархія[4]
Помер	28 січня 1876(1876-01-28)[1] (72 роки)  Будапешт, Австро-Угорщина[4]  ·серцево-судинні захворювання
Поховання	Керепеші
Країна	Угорщина[5]
Діяльність	політик
Alma mater	Q59821583? (1821)
Знання мов	угорська[1][6]
Членство	Угорська академія наук
Посада	Міністр правосуддяd[7], член Національних зборів Угорщини[d][8], член Національних зборів Угорщини[d][8], член Національних зборів Угорщини[d][9], член Національних зборів Угорщини[d][10] і член Національних зборів Угорщини[d][11]
Партія	Opposition Partyd, Address Partyd[8], Deák Partyd[8] і Ліберальна партія (Угорщина)[10]
Рід	Deák familyd
Батько	Ференц Деак Старшийd
Мати	Erzsébet Sibrikd
Родичі	József Deákd і Gábor Deákd
Брати, сестри	Антал Деакd
Автограф
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Ференц Деак.

Життєпис

Був шостою дитиною в родині Ференца Деака-старшого і Ержебет Шібрік. Мати Деака померла при пологах, і до 1808 хлопчик виховувався у свого дядька Йожефа Деака в Залатарноке, а потім за виховання молодшого брата взялися його старші брат і сестри — Антал, Йозефа і Клара.

У 1817 вступив до Королівської академії наук в Дьйорі. У 1817-1819 навчався на філософському факультеті, самостійно вивчав історію права і конституції. Дворічну юридичну практику проходив в Будапешті. У 1823 отримав диплом юриста.

У 1839 обраний в члени Угорської академії наук, а в 1855 став її президентом.

У 1824-1832 працював адвокатом в комітаті Зала і секретарем комітету у справах сиріт. У 1833 Деак змінив свого брата Антала на посаді представника угорського сейму в Братиславі і приєднався до опозиції. Він захищав права селян, боровся за свободу слова і віросповідання та скасування смертної кари. Його методи пасивної боротьби, на думку Джавахарлала Неру, слугували прикладом для подальших національних рухів Ірландії та Індії.^[12]

Йому вдалося згуртувати опозиційні кола в Партію Деака і встати в її чолі. У 1848 в першому угорському уряді Лайоша Бат'яні Деак отримав портфель міністра юстиції.

Коли революція переросла в визвольний рух, Деак намагався бути посередником в переговорах між угорським урядом і Віднем. Зазнавши невдачі в цих переговорах, Деак поїхав в свій маєток в Кехідакустані. Після розгрому революції Деак закликав вести політику пасивного опору Габсбургам. У 1854 він продав свій маєток і переїхав в Будапешт.

15 квітня 1865 в газеті «Pesti Napló» була опублікована відома стаття Деака, що поклала початок переговорам про укладення Австро-угорської угоди.

Після 1867 зіграв значну роль в підготовці цивільного кодексу, а потім відійшов від активної політичної діяльності.

Мавзолей Ференца Деака на кладовищі Керепеші,Будапешт.

Помер 28 січня 1876 від хвороби серця і був похований на кладовищі Керепеші.

Ім'я Ференца Деака носить одна з центральних площ угорської столиці і під нею знаходиться вузлова станція будапештського метрополітену.