Феофано Склірена

Феофано Склірена (грец. Θεοφανώ Σκλήραινα; нар. бл. 960, Константинополь — 15 червня 991, Неймеген) — імператриця Священної Римської імперії у 972—983 роках, регентка імперії у 984—991 роках.

Феофано Склірена
грец. Θεοφανώ лат. Theophanu
Народилася	бл. 960 Константинополь
Померла	15 червня 991 Неймеген
Поховання	St. Pantaleon's Churchd
Країна	Східна Римська імперія
Національність	вірменка
Діяльність	суверен
Титул	імператриця Священної Римської імперії
Посада	Holy Roman Empressd
Термін	972—983 роки
Конфесія	православ'я
Рід	Скліри
Батько	Костянтин Склір
Мати	Софія Фокена
У шлюбі з	Оттон II
Діти	1 син і 4 доньки
Медіафайли у Вікісховищі

Див. також: Феофано

Життєпис

Походила з аристократичного візантійського роду Склірів. Донька Костянтина Скліра, вестарха, та Софії Фокени (доньки куропалата Льва Фоки Молодшого). Народилася між 955 та 960 роках. Сучасники характеризували її як красиву, розумну, красномовну і освічену дівчину. Вона вільно володіла грецькою, латиною, була знавцем античних літераторів, знала твори поетів і філософів свого часу.

З 969 року почалися перемовини між Оттоном I, імператором Священної Римської імперії, та Іоанном I Цимісхієм, візантійським імператором, за результатами яких було домовлено про шлюб між сином Оттона I та візантійською принцесою Анною, натомість Візантія отримувала Апулію. У 972 році відбувся шлюб, але дружиною Оттона Молодшого стала Феофано, небога Іоанна I.

14 квітня того року в Соборі Святого Петра в Римі Феофано була повінчана з Оттоном II папою римським Іоанном XIII, який також коронував її імператорською короною. З цього часу Феофано з'являється в офіційних паперах як його співволодарка («consors regni» або «coimperatrix»). Вона постійно супроводжувала чоловіка в його походах і мала на нього неабиякий вплив. Доволі швидко вивчила німецьку мову.

Разом з тим викликала критику з боку церковників та знаті через різницю в культурі: Феофано слідкувала за власною гігієною, регулярно купалася, носила чудові шати й прикраси, користувалася виделкою, а не рукою. Саме вона стала першою, хто привніс до Західної Європи правило користування цим столовим начинням.

Після смерті чоловіка 7 грудня 983 року від малярії, новим імператором став їх малолітній син, Оттон III, коронований на 25 грудня 983 року в Аахені королівською короною. Оскільки Феофано і мати Оттона II, Адельгейда, ще не повернулися з Італії, 3-річного короля тимчасово передали на піклування Варина, архієпископа Кельна. Про зазіхання на опіку над Оттоном відразу ж заявив Генріх II Норовливий, найближчий родич Оттона III по чоловічій лінії. У 984 році той підняв повстання проти Оттона III, але завдяки діям Віллігіза, архієпископа Майнца, заколот було придушено, а регентшею стала Феофано.

Феофано поділила регентське керування з Адельгедою, своєю свекрухою (вони не ладнали через власні амбіції), яка стала регенткою Італійського королівства. У 985 році задля встановлення миру в Німеччині передала Генріху Норовливому герцогство Баварське. Завдяки чому найнебезпечнішого аристократа було нейтралізовано. На Великдень 986 року в Кведлінбурзі Феофано провела збори знаті, які підтвердили королівські права Оттона III.

Феофано відмовилася від активної зовнішньої політики, зосередивши зусилля на збереження миру із сусідами. Особливо гарні стосунки були з Візантійською імперією. Водночас Феофано Склірині вдалося зберегти Лотарингію, яку намагалися захопити королі Західно-Франкського королівства Лотар і Людовик V Лінивий.

У 987 році уклала мирний договір з Гуго I Капетом, королем Франції, за яким Лотарингія залишилася за імперією. В результаті поїздки до Італії в 989—990 роках їй вдалося змусити місцеву знать зважати на пануванням свого сина, де його влада спочатку не сприймали всерйоз. Для цього в Римі, влада в якому знаходилася у роду Кресцентіїв. При цьому підтвердила владу імператора в Равеннському екзархаті, де вона скористалася імператорськими правами, а в паперах вона названа чоловічим титулом «імператор Август» («imperator augustus»)

Померла 15 червня 991 року в Неймегені. Управління імперією перейшло до свекрухи Адельгейди та майнцького архієпископа Віллігіза. Поховали Феофано в монастирській церкві Святого Пантелеймона в Кельні.

Родина

Чоловік — Оттон II, імператор Священної Римської імперії

Діти:

• Адельгейда (977—1044), абатиса в Кведлінбурзі з 999 року
• Софія (978—1039), абатиса в Гандерсґаймі з 1002 року і Ессені з 1011 року
• Матильда (979—1025), дружина Еццо, пфальцграфа Лотарингії
• Оттон (980—1002), імператор Священної Римської імперії у 983—1002 роках
• донька (980), сестра-близнючка Оттона III, померла немовлям.

Джерела

• Davids, Adelbert. The Empress Theophano: Byzantium and the West at the turn of the first millennium. — Cambridge University Press, 2002. — 344 p. — ISBN 0-521-52467-9.
• Settipani, Christian, Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs. Les princes caucasiens et l'Empire du VIe au IXe siècle, Boccard, Paris 2006. ISBN 978-2-7018-0226-8
• Hans K. Schulze. Die Heiratsurkunde der Kaiserin Theophanu: Die griechische Kaiserin und das römisch-deutsche Reich 972—991. — Hannover: Hahnsche Buchhandlung, 2007. — P. 119. — ISBN 978-3-7752-6124-1