Loading AI tools
Фе́дір Канди́ба (Хведір[1]; до 1629 — бл. 1700) — військовий і державний діяч Гетьманщини XVII—XVIII століть. Представник шляхетсько-козацької родини Кандиб. Корсунський полковник, представник старшини Ніжинського полку. Учасник Кримських походів 1687—1689 років.
| Федір Кандиба | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1669 — 1672 | |||
| Попередник: | Петро Суховій | ||
| Наступник: | Григорій Гуляницький | ||
| 1674 — 1675 | |||
| Попередник: | Григорій Гуляницький | ||
| Наступник: | Костянтин Мигалевський | ||
| |||
| ? – 1681 — ? | |||
| Попередник: | Іван Ждан | ||
| Наступник: | Ярема Боровка | ||
| |||
| ? – 1701 — ? | |||
| |||
| (при полковнику Степані Забілі) | |||
| Народження: |
не пізніше 1629 невідомо, Річ Посполита | ||
| Смерть: |
не раніше 1700 невідомо | ||
| Країна: |
 Річ Посполита → Гетьманщина | ||
| Релігія: | православ'я | ||
| Рід: | Кандиби | ||
| Діти: | Кандиба Андрій Федорович | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність: | Гетьманщина | ||
| Звання: | козак; сотник; полковник; полковий обозний; наказний полковник | ||
| Битви: | Список | ||
Вважається одним із потенційних авторів «Літопису Самовидця».
Відомо, що батька Федора Кандиби звали Андрієм.[2] Федір народився не пізніше 1629 року[3], походив зі шляхетської родини Кандиб (у деяких джерелах Федора називають «славетним паном»)[2]. Згідно Зборівського реєстру Війська Запорозького 1649 року Федір Кандиба був вперше згаданий як козак Корсунської сотні однойменного полку.
На Правобережжі
У роки громадянської війни у Гетьманщині, відомої в українській історіографії як «Руїна», був представником правобережного городового козацтва. Біографія Кандиби була тісно пов'язана з Корсунем (нині — місто Корсунь-Шевченківський в Черкаській області) у той період. Так, він отримав королівську грамоту на володіння млином неподалік від міста на річці Росі.
На полковницькому уряді наприкінці 1660-х років був Гнат Улановський. У 1671 році гетьман Петро Дорошенко розстріляв його як прихильника Михайла Ханенка. Недовгий час полкував Петро Суховій, а потім полк на три роки очолив Федір Кандиба з наказними полковниками Жаданом Вергуном й Іваном Гладким. У 1672 році у Корсунь повернувся Григорій Гуляницький, замінивши Кандибу. Пізніше Федір знову отримав полковничий пірнач[3], але ненадовго, впродовж 1674—1675 років[2].
У 1671 році їздив за дорученням гетьмана Петра Дорошенка до Кримського ханства по татарську допомогу.[1]
На початку так званих «Чигиринських походів» (серії військових акцій під час московсько-османської війни з метою захопити стратегічно-важливе місто Гетьманщини, Чигирин) Федір Кандиба перебував серед правобережних військ Дорошенка. Однак, під час правобережної кампанії лівобережного гетьмана Івана Самойловича та білгородського воєводи Григорія Ромодановського він був одним з тих, хто підтримав Самойловича у, фактично, здав московсько-козацькому війську місто Канів.[2] Подальші погроми Ладижина й Умані викликали масове переселення населення. Втікаючи правобережці відходили на лівий бік Дніпра.[4]
На Лівобережжі
1675 року Кандиба переселився на Лівобережжя України, а саме на Ніжинщину.[1] У 1679 році Кандиба відомий як Значний військовий товариш.[2] Вже 1681 року відомий як конотопський сотник і відомо, що він брав участь у Кримських походах 1687—1689 років.[1]
Після Коломацького перевороту, через який гетьмана Івана Самойловича було усунуто від влади й новим гетьманом обрано Івана Мазепу, лояльним до останнього представникам старшини було надано універсали від гетьмана та жалувані грамоти від царя. Зокрема й Кандиба отримав грамоту.[5] За полковництва Степана Забіли у Ніжині Федір Кандиба бував наказним полковником.[6] При Забілі, 1701 року, Кандиба вже з'являється серед посольства у Москві, як полковий обозний Ніжинського полку. На той час полковником в Ніжині був Лук'ян Жураківський.[1]
Федір Кандиба помер близько 1700 року.[3]
Літературозначець першої половини XX століття, Михайло Возняк вважав саме Федора Кандибу автором «Літопису Самовидця».[1][7] Однак, в сучасній історіографії автором козацького літопису вважається Роман Ракушка-Романовський.
Відомо, що Федір Кандиба походив зі шляхти. У 1666 році Федір Кандиба за вірну службу Речі Посполитій, як правобережний козак отримав від короля Яна II Казимира грамоту на млин на річці Росі неподалік Корсуня. 3 (13) жовтня 1670 року купив за 3 тисяч талерів і Івана Креховецького[3] села Кики, Гноївку та Старосілля.[3][2]
Перехід Федора Кандиби з Правобережжя на Лівобережжя (від Дорошенка до Самойловича) не є однозначним в оцінці його політичних поглядів. Зокрема, історик Віктор Заруба писав:
Втікав так швидко, що встиг взяти лише дітей та домочадців, погубивши королівські привілеї на шляхетство, герб і маєтки.
На думку історика Олександра Оглоблина у створенні на Лівобережжі гетьманської держави найактивнішу участь брали визначні представники правобережної козацької старшини:
які зневірилися у політиці Дорошенка і масою посунули за Дніпро в 1670-х роках. Лизогуби, Кандиби, Гамалії, Ханенки, Кочубеї, Скоропадські, врешті, Дорошенки й багато інших правобережних фамілій поволі здобувають собі керівні місця в економічному та політичному житті Лівобережної України
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
