Федеральна рада Швейцарії

Федеральний уряд Швейцарії (нім. Bundesrat; фр. Conseil federal; італ. Consiglio Federale; романш. Cussegl federal) — вищий орган виконавчої влади Швейцарії^[4].

Федеральна рада Швейцарії
Дата створення / заснування	1848
Ким призначений	Федеральні збори Швейцарії
Президент	Віола Амгерд
Член правління	Гі Пармелін, Іґнаціо Кассіс, Віола Амгерд, Карін Келлер-Зуттер, Елізабет Бом-Шнайдер, Альберт Ресті і Беат Янс
Країна	Швейцарія
Кількість членів	7[1]
Юрисдикція	Швейцарія
Дочірня організація	Федеральний департамент закордонних справ Швейцарії, Федеральна канцелярія Швейцарії, Федеральний департамент внутрішніх справ Швейцарії, Федеральний департамент довкілля, транспорту, енергетики та комунікацій Швейцарії, Федеральний департамент оборони, захисту населення і спорту Швейцарії, Федеральний департамент юстиції та поліції Швейцарії, Федеральний департамент економіки, освіти та досліджень Швейцарії і Федеральний департамент фінансів Швейцарії[2]
Є власником	Swisscom
Розташування штаб-квартири	Федеральний палац Швейцарії
Кількість місць	7
Кількість підписників у соціальних мережах	53 282 і 79 400 ± 99[3]
Офіційний сайт​(англ.) Офіційний сайт​(фр.) Офіційний сайт​(італ.) Офіційний сайт​(романш.) Офіційний сайт​(нім.)
Федеральна рада Швейцарії у Вікісховищі

Діяльність

Усі 7 членів виконавчої ради, які складають федеральний уряд, виступають як колективний глава держави Швейцарії на ротаційній основі.

Федеральний канцлер

• Федеральний канцлер Швейцарії — Вальтер Турнгерр (англ. Walter Thurnherr).

Федеральна рада

Президент

Президентом ради на 2023 рік обраний Ален Берсе.

Члени ради

Склад чинного уряду подано станом на 1 січня 2023 року^[4].

Соціал-демократична партія (SP)	2
Швейцарська народна партія (SVP)	2
Вільна демократична партія. Ліберали (FDP.Die Liberalen)	2
Християнсько-демократична народна партія (CVP)	1

Департамент	Голова	Фото	На посаді з	Партія		Кантон	Вебсайт
Департамент фінансів (Eidgenössisches Finanzdepartement)	Карін Келлер-Зуттер (Karin Keller-Sutter)		1 січня 2019		FDP.Die Liberalen	Санкт-Галлен
Департамент довкілля, транспорту, енергетики та комунікацій (Eidgenössisches Departement für Umwelt, Verkehr, Energie und Kommunikation)	Альберт Решті (Albert Rösti)		1 січня 2023		SVP	Берн
Департамент закордонних справ (Eidgenössisches Departement für auswärtige Angelegenheiten)	Ігнаціо Кассіс (Ignazio Cassis)		1 листопада 2017		FDP.Die Liberalen	Тічино
Департамент економіки, освіти та досліджень (Eidgenössisches Departement für Wirtschaft, Bildung und Forschung)	Гі Пармелен (Guy Parmelin)		1 січня 2016		SVP	Во
Департамент внутрішніх справ (Eidgenössisches Departement des Innern)	Ален Берсе (Alain Berset)		1 січня 2012		SP	Фрібур
Департамент оборони, захисту населення і спорту (Eidgenössisches Departement für Verteidigung, Bevölkerungsschutz und Sport)	Віола Амхерд (Viola Amherd)		1 січня 2019		CVP	Вале
Департамент юстиції та поліції (Eidgenössisches Justiz- und Polizeidepartement)	Елізабет Бом-Шнайдер (Élisabeth Baume-Schneider)		1 січня 2023		SP	Юра

• 
  Логотип уряду
• 
  Склад федеральної ради 2023 року

Будівля

Будівля уряду Швейцарії

Історія

Створення

Склад першої Федеральної ради, 1848 рік

Федеральна Рада була утворена згідно положень Федеральної конституції Швейцарії 1848 року як «вищий виконавчий та директивний орган Конфедерації»^[5]. Коли писався основний закон держави, конституційна демократія була ще в зародковому стані, і батьки-засновники швейцарської держави мало обмежену кількість прикладів для наслідування. Хоча вони багато чого запозичили з Конституції США, як приклада організації федеральної держави в цілому, вони обрали колегіальну дорадчу систему для виконавчої влади, а не одноосібну президентську директивну. Це дало змогу поєднати давні національні традиції колективних органів влади в кантонах, коли збори видатних громадян вирішували найважливіші питання, з французькими революційними традиціями державного урядування Директорії в Гельветійській Республіці та ліберальними конституціями 1830-х років окремих кантонів^[6][7][8]. На сьогодні лише три інші держави, такі як Боснія і Герцеговина, Андорра та Сан-Марино, мають колективних, а не унітарних глав держав. Проте колегіальна система влади знайшла широке впровадження в сучасних демократіях у формі кабінетів міністрів з їхньою колективною політичною відповідальністю за урядування, прийняття та виконання рішень.

Уперше…

• 1848 рік — обрані перші сім членів федеральної ради: Ульріх Оксенбайн, Йонас Фуррер, Мартін Мунцінгер, Анрі Дрюе, Фрідріх Фрай-Ерозе, Вільгельм Матіас Нефф та Стефано Франшині.
• 1854 рік — уперше діючого федерального радника не було переобрано, Ульріха Оксенбайна. Таке траплялось за всю історію лише 4 рази.
• 1891 рік — уперше радником обрано представника від Християнсько-демократичної народної партії Швейцарії — Йозефа Цемпа.
• 1893 рік — уперше радником обрано сина (Ежен Руффі) колишнього радника (Віктор Руффі). Удруге таке трапилось 2007 року, було обрано Евелін Відмер-Шлумпф, доньку Леона Шлумпфа.
• 1911 рік — уперше і лише один раз до Ради обрано радника у віці 80 років — Адольфа Дойчера.
• 1913 рік — уперше і лише один раз до Ради обрано питомого носія ретороманської мови — Фелікса Калондера.
• 1917 рік — уперше радником обрано представника від Ліберальної партії — Густава Адора.
• 1930 рік — уперше до Ради обрано представника від партії фермерів, трейдерів та незалежних, сучасна Швейцарська народна партія, — Рудольфа Мінгера.
• 1943 рік — уперше радником обрано представника від Соціал-демократичної партії — Ернста Нобса.
• 1983 рік — перша жінка-кандидат від правлячої Соціал-демократичної партії — Ліліан Ухтенаген.
• 1984 рік — уперше радником обрано жінку — Елізабет Копп.
• 1993 рік — уперше радником обрано представницю єврейської нації — Рут Дрейфусс.
• 1995 рік — уперше радником обрано чоловіка, що жив із жінкою у громадянському шлюбі (з архітектором Грет Левенбергер), на якій він пізніше одружився — Морита Левенбергера.
• 1999 рік — перша жінка-президент (від Соціал-демократичної партії) — Рут Дрейфусс.
• 2010 рік — уперше, з обранням Симонетти Соммаруги, в Раді більшість складають жінки.

Див. також

• Президент Швейцарської Конфедерації
• Федеральні збори Швейцарії (Парламент Швейцарії)
• Історія Швейцарії

Примітки

1. Федеральна конституція Швейцарії — 1999.

   d:Track:Q30921
2. https://www.admin.ch
3. YouTube Application Programming Interface

   d:Track:Q8056784
4. (англ.) Switzerland // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 21 листопада. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
5. dCst. art. 174. Архів оригіналу за 8 грудня 2010. Процитовано 13 січня 2018.
6. Директорія німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії.
7. Розвиток федералізму німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії.
8. Колегіальна система німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії.

Література

• Державний лад країн світу : довідник / В. М. Шаповал. — К. : Український центр правничих студій, 1999. — 318 с. — ISBN 966-7630-00-5.
• Конституційне право зарубіжних країн : підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів і факультетів / В. М. Шаповал. — вид. 4-те. — К. : Вища школа, 2001. — 262 с. — ISBN 966-505-126-1.

Посилання

• Офіційний вебсайт Федеральної ради.