Фаренюк Павло Миколайович

Павло́ Микола́йович Фареню́к (24 листопада 1938, с. Мушкарів, Борщівський район, Тернопільська область) — радянський і український кінорежисер-документаліст, сценарист. Заслужений діяч мистецтв України, лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка (2009).

Фаренюк Павло Миколайович
Дата народження	24 листопада 1938(1938-11-24) (86 років)
Місце народження	Мушкарів, Борщівський район, Тернопільська область, СРСР
Громадянство	СРСР→ Україна
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професія	кінорежисер
Членство	Національна спілка кінематографістів України
Нагороди	Державна премія України імені Олександра Довженка

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фаренюк.

Біографія

1973 року закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого.

На студії «Укркінохроніка» створив фільми:

• «В літо 800-те» (1986)
• «Полотняні письмена» (1986, співавтор сценарію)
• «Над берегами вічної ріки» (1987)
• «Ой, у полі древо...» (1988)
• «Ой горе, це ж гості до мене» (1989, співавтор сценарію з О. Ковалем і Ф. Зубаничем) — фільм-портрет жінки, яка пережила Голодомор 1933 року^[1]
• «Я є народ»/ рос. Я есть народ (1990)
• «Світ Параски Горицвіт [Архівовано 17 серпня 2017 у Wayback Machine.]» (1992, автор сценарію) — про долю української художниці та письменниці П.С. Плитки-Горицвіт
• «Мої святі тайни» (1994)
• «Починаючи з минулого (За що боролася УПА)» (1996, автор сценарію)
• «До отчого порогу» (1997, автор сценарію)
• «Слідами скошених кроків» (1998)
• «Правди дорога терниста» (2001) — про українського політика В'ячеслава Чорновола^[2]
• «Чому білий птах з чорною ознакою?» (2006, автор сценарію)^[3]
• «Голод» (2007)
• Документальний цикл «Долі»: «Марія Власівна Балас» (2008)
• «І знову я лечу до сонця» (2012) та ін.

Член Національної спілки кінематографістів України.

Державні нагороди

• Заслужений діяч мистецтв України
• Державна премія України імені Олександра Довженка 2009 року — за видатний внесок у розвиток українського кіномистецтва^[4]

Примітки

1. Павло Фаренюк «Ой горе, це ж гості до мене» (1989) (docudays.ua). Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 5 листопада 2020.
2. «Українська правда» (9 серпня 2001): «Завершується робота над стрічкою про В'ячеслава Чорновола». Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 5 листопада 2020.
3. Журнал 'Кіно-Театр' (2007 №1): Валентина Грицук «Танок казок довкола документа». «Чому білий птах з чорною ознакою?» Автор сценарію і режисер Павло Фаренюк^{[недоступне посилання]}
4. Указ Президента України № 711/2009 від 4 вересня 2009 року «Про присудження Державної премії України імені Олександра Довженка 2009 року». Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 24 лютого 2013.

Джерела

• Фаринюк Павло Миколайович // Державні нагороди України. Кавалери та лауреати 2009 (III том, книга II) [Архівовано 16 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Москаленко-Висоцька Олена Миколаївна (КНУКіМ, 30.05.2019): «Семіотичний вимір кінодокументалістики Павла Фаренюка»