Файт Андрій Андрійович

Файт Андрій Андрійович (1903—1976) — російський і радянський кіноактор. Заслужений артист РРФСР (1950).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Файт.

Файт Андрій Андрійович
Народився	16 (29) серпня 1903 Нижній Новгород, Російська імперія
Помер	16 січня 1976(1976-01-16) (72 роки) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Російська імперія  СРСР  РРФСР
Діяльність	актор, поет
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Роки діяльності	з 1924
У шлюбі з	Кравченко Галина Сергіївна
Батьки	Фейт Андрій Юлійовичd
IMDb	nm0265785
Нагороди та премії

Біографічні відомості

Народився 29 серпня 1903 р. у м. Нижньому Новгороді. Закінчив Державний технікум кінематографії (1925).

Виступав у Театрі-студії кіноактора.

Помер 16 січня 1976 р.

Родина:

• Перша дружина: Кравченко Галина Сергіївна (1905—1996) — російська та радянська акторка театру і кіно, зірка німого кіно. Заслужена артистка РРФСР (1980).
• Друга дружина: Брилинг Марія Миколаївна
  • Син: Файт Юлій Андрійович (нар. 1937) — радянський і російський кінорежисер і актор.

Фільмографія

Знімався у фільмах:

• «Особняк Голубіних» (1924, Азангулов)
• «Банда батьки Книша» (1924, офіцер)
• «Золотий запас» (1925, Мухранський)
• «Промінь смерті» (1925, агент)
• «Броненосець „Потьомкін“» (1925, складач)
• «Бухта смерті» (1926, Алібеков)
• «Прокажена» (1928, к/м, Ігор Каренін)
• «Весела канарка» (1929, Луговець)
• «Два-Бульді-два» (1929, полковник)
• «Околиця» (1933, полонений німець)
• «Великий утішитель» (1933, Бен Прайс)
• «Пампушка» (1934, прусський офіцер)
• «Джульбарс» (1935, Керім)
• «Тринадцять» (1936, підполковник Скуратов)
• «Болотні солдати» (1938, Гармс)
• «По щучому велінню» (1938, Мухамед Ага)
• «Мінін і Пожарський» (1939, епізод)
• «Висока нагорода» (1939, шпигун)
• «Малахів курган» (1944, епізод)
• «Молода гвардія» (1948, полковник абверу)
• «Зірка» (1949, Вернер)
• «На далеких берегах» 1958, Мазеллі)
• «Ідіот» (1958, людина з оточення Рогожина)
• «Північна повість» (1960, Жак Пінеро)
• «Сильніший за ураган» (1960)
• «Мир тому, хто входить» (1961)
• «Постріл в тумані» (1963, містер Грін, полковник держбезпеки)
• «Королівство кривих дзеркал» (1963, найголовніший міністр Нушрок)
• «Поки фронт в обороні» (1964, Попов, батальйонний комісар)
• «Страчені на світанку…» (1964, генерал)
• «Москва — Генуя» (1964, король Італії Віктор Емануїл III)
• «Чарівна лампа Аладдіна» (1966, магрибець)
• «Сильні духом» (1967, Ганс)
• «Вогонь, вода та... мідні труби» (1967, Чорний мудрець)
• «Кінець „Сатурна“» (1968, начальник штабу групи армій «Центр»)
• «Діамантова рука» (1968, продавець лотерейних квитків та відвідувач ресторану «Біла верба» («Плакучая ива»)
• «Старий дім» (1969, Микита, лакей Яковлєва)
• «Колонія Ланфієр» (1969, Ланфієр)
• «Корона Російської імперії, або Знову невловимі» (1971, месьє Дюк)
• «Острів скарбів» (1971, пірат Сліпий П'ю (озвучив Михайло Глузський)
• «Приваловські мільйони» (1972, Ляховський Ігнатій Львович)
• «Зовсім безнадійний» (1973, Гаррі Уілкс)
• «Втеча містера Мак-Кінлі» (1975, учений (немає в титрах)
• «Русалонька (фільм, 1976)» (1976, епізод)
• «Розповідь про те, як цар Петро арапа женив» (1976, абат) та ін.

Грав в українських кінокартинах:

• «Морський яструб» (1941, командир німецького підводного човна)
• «Сильніше урагану» (1961, капітан Краус)
• «Ескадра повертає на захід» (1965, Д'Ан-сельмо)
• «Іноземка» (1965, Преол)
• «Невідомий, якого знали всі» (1972, епізод)

Література

• Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.442;
• Капков С. В. Эти разные, разные лица: Легенды советского кино. М., 2001. — С.30—52.

Посилання