Утопійний соціалізм
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Утопі́чний соціалі́зм (англ. Utopian socialism, від назви трактату Томаса Мора «Утопія») — прийняте в історичній і філософській літературі позначення ранніх (домарксистських) вчень про можливість перетворення суспільства на соціалістичних принципах, про його справедливий устрій.
Термін утопічний соціалізм уперше застосували Карл Маркс і Фрідріх Енгельс у «Маніфесті комуністичної партії» (1848) відносно ненаукових соціалістичних теорій, яким вони протиставляли свій науковий соціалізм.
Відомі соціалісти XIX-го століття Клод Анрі де Сен-Сімон, Шарль Фур'є, Роберт Оуен намагалися організувати робітничі громади на основі колективної власності та ідеалів справедливого розподілу.
Перші ідеї про справедливіше суспільство, швидше за все, зародилися ще на стадії поділу суспільства на класи й виникнення майнової нерівності. Сліди таких поглядів трапляються при вивченні як фольклору, так і міфології народів Азії, Європи і Північної Африки.
У Стародавній Греції та Римі корені ідей утопічного соціалізму проявилися в мріях про повернення минулого «золотого століття», які існували ще від Гесіода, коли щасливі люди не знали нерівності, власності та визиску. Тема досягнення справедливого політичного устрою була однією з найобговорюваніших грецькими філософами, які шукали розв'язку майнової нерівності й «природного стану» суспільства, у якому воно перебувало в докласових часах. Потрібно також відзначити й роль зрівняльних реформ у Спарті, а також платонівську модель рабовласницького «комунізму», що засуджувала приватну власність («Держава»).
Значний внесок у розвиток учення про утопічний соціалізм унесла вирівнювальна соціальна ідеологія раннього християнства, що несе в суспільство проповідь братства, загальної рівності й споживчого комунізму. Вплив цих ідей зберіг свою силу аж до XIX століття, коли вони лягли в основу теорії християнського соціалізму.[1]
Одними з перших соціалістів-утопістів нового часу були англійці Джерард Вінстенлі і Джон Беллерс.
У Франції соціальні утопії XVII-XVIII століть виливалися, як правило, у форму художніх романів-подорожей, де ідеалізованому суспільству доброчесних тубільців протиставлено несправедливості європейського суспільства (Г. де Фуань, д'Алле, Гедевіль і інші). У XVIII столітті з проповіддю революційного повалення гніту й визиску виступав Ж. Мелье, який стояв на позиціях общинного патріархального комунізму. Для багатьох комуністичних творів того самого століття основним мотивом була просвітницька теорія «однаковості природної вдачі» людства і положення «рівності прав» усіх людей, що випливало з цього. Виходячи з цих ідей, Мореллі і Г. Маблі обґрунтували комунізм з погляду теорії природного права.[2]
Утопічний соціалізм часів Просвітництва прокламував право людини на працю та обов'язковість праці для всіх, соціальної справедливості в розподілі коштів, перетворення землі в загальнодоступну власність. У роки Великої французької революції відбувалася політизація цих ідей морального соціалізму. Прихильники егалітарних (зрівняльних) утопічних ідей вимагали загального зрівняльного переділу землі, обмеження власницьких прав і підпорядкування їх потребам суспільства («Скажені»). З подальшим поглибленням революції погляди утопістів-революціонерів радикалізувалися: від наївних перших проєктів про мирне законодавче введення общинного комунізму у Франції — до планів комуністичних перетворень за допомогою санкюлотської революційної диктатури (Ф. Буассель). Квінтесенцією розвитку радикального утопізму були погляди Гракха Бабефа і бабувістської програми змови рівних, які вперше висунули вимогу комуністичної революції з уведенням по її перемозі комуністичної диктатури і обґрунтували потребу перехідного періоду від капіталізму до комунізму. Висловлюючи погляди людей домашинної доби, бабувізм показував узірця комуністичного суспільства як аграрного й ремісничого, що розвивається на основі ручної праці, у розподілі пропонував сувору «зрівнялівку», загальний аскетизм, виявляв негативне ставлення до людей розумової праці.[3]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
