Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
| Володимир Сергійович Уткін | ||||
|---|---|---|---|---|
| Володимир Сергійович Уткін | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Владимир Сергеевич Уткин | |||
| Народився | 13 травня 1937 Ленінград | |||
| Помер | 17 травня 1984 (47 років) Київ | |||
| Громадянство |  СРСР | |||
| Національність | росіянин | |||
| Діяльність | прозаїк | |||
| Alma mater | Ленінградський державний університет | |||
| Мова творів | російська, українська | |||
| Роки активності | 1972–1984 | |||
| Напрямок | проза | |||
| Жанр | фантастичне оповідання, історична повість, науково-популярні видання | |||
| Magnum opus | «Обрії без кінця» | |||
|
| ||||
Володимир Сергійович Уткін (рос. Владимир Сергеевич Уткин, 13 травня 1937, Ленінград — пом.17 травня 1984, Київ) — український радянський письменник-фантаст, автор історичних повістей та науково-популярних книжок, який писав свої твори як російською, так і українською мовами, та вчений-геолог, співробітник Геологічного відділу Національного науково-природничого музею НАН України.
Володимир Уткін народився в Ленінграді в сім'ї партійного працівника, проте за короткий час сім'я майбутнього письменника переїхала до Києва, де він закінчив школу. Початково, з 1954 до 1956 року, Володимир Уткін навчався в Київському університеті, проте пізніше перевівся до Ленінградського університету на геологічний факультет, який закінчив за кафедрою палеонтології. Після закінчення університету тривалий час працював у геологічних експедиціях у різних куточках колишнього СРСР, отримав звання кандидата геолого-мінералогічних наук. З 1968 року Володимир Уткін працював у Київському музеї природознавства Національної Академії наук України.
З 1972 року Володимир Уткін розпочинає літературну діяльність, опублікувавши в цьому році науково-популярну книгу «Підземна райдуга: Оповідки про самоцвіти» про дорогоцінні камені України. У 1978 році він у співавторстві з Ігорем Борисовичем Люриним видав книгу «Як розвивалося життя на Землі», а в 1983 році книгу «Життя Землі: Нарис про будову Землі та розвиток життя на ній», за яку в цьому ж році отримав диплом I ступеня на ХХ Всесоюзному конкурсі на кращі твори науково-популярної літератури. У 1976 році він також опублікував книжку для школярів «Малюнки на дорогах» про історію виникнення та тогочасні дорожні знаки (із розділом про гіпотетичний розвиток дорожнього руху та дорожніх знаків у далекому майбутньому). У 1986 році письменник також опублікував науково-популярну книжку «Чудеса твого краю». Окрім того, письменник неодноразово публікував у дитячому щорічному календарі «Дванадцять місяців» короткі розповіді про незвичайні явища в навколишньому світі.
Паралельно Володимир Уткін створював і художні твори. У 1975 році він опублікував українською мовою науково-фантастичне оповідання «Людина без минулого», яке увійшло до збірки фантастичних творів «Зорепади». У 1978 році письменник опублікував російською мовою повість «Уздовж Великої річки» про життя первісних людей на території України. У 1981 році Володимир Уткін українською мовою опублікував два науково-фантастичні оповідання «Геосинкліналь» і «Дитя космосу», які увійшли до збірки фантастичних творів «Атланти з планети Земля». У 1983 році російською мовою письменник опублікував історичну повість «Гримлячий міст» про перехід предків нинішніх індіанців через Берингію до Північної Америки. Володимир Уткін розпочав роботу над великою історичною повістю з описом життя населення України часу неоліту, проте встиг завершити лише першу частину твору, яка вийшла друком у 1988 році російською мовою під назвою «Обрії без кінця» вже після смерті автора.
Помер Володимир Уткін 17 травня 1984 року в Києві від раку (за іншими джерелами — від інсульту).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
