Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Уривський Іван Сергійович
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Іван Сергійович Уривський (нар. 9 березня 1990) — український театральний режисер, режисер–постановник Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка (з 2 листопада 2020)[1], до того — головний режисер Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. В. Василька (7 лютого 2019 — 31 серпня 2020)[2]. Заслужений артист України (2020)[3]. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2024)[4].
Remove ads
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Народився 9 березня 1990 року у місті Кривий Ріг. Будучи студентом 3-го курсу криворізького «будфаку» змінив своє життя, вирушивши вступати до Києва[5].
Закінчив Київський національний університет культури і мистецтв (майстерня Ніни Гусакової). За студентства на учбовій сцені поставив водевіль «Солом'яний капелюшок» за п'єсою Ежена Лабіша. В рамках проєкту студентських дебютів Open Mind на сцені київського театру «Золоті ворота» поставив виставу «Дядя Ваня» за Чеховим, «Украдене щастя» за Франком, «Олеся. Забута історія кохання» за Купріним.
Будучи студентом 5-го курсу КНУКіМ — поставив «Тіні забутих предків» за Коцюбинським на сцені Одеського українського академічному музично-драматичному театрі ім. В. Василька. Рішенням конкурсної комісії Театру ім. Василька, 7 лютого 2019 року Іван Уривський перемагає в конкурсі на посаду головного режисера[6]. 31 серпня 2020 року — останній робочий день в Одеському українському театрі — переїжджає жити та працювати до Києва[7].
Постановки Івана Уривського йдуть на сценах Одеси, Львова та Києва. За втілення «Перехресних стежок» Івана Франка на сцені Львівського театру ім. Леся Курбаса отримав премію імені Леся Курбаса у 2019 році[8].
Взяв участь у створенні колекції весна-літо 2025 українського дизайнера Івана Фролова – підготували постановку народної казки «Івасик-Телесик»[9].
Remove ads
Режисерські роботи
Узагальнити
Перспектива
Втілив 20 постановок на 8 сценічних майданчиках 3 театральних міст України та одного закордонного[10].
- «Солом'яний капелюшок» за п'єсою Ежена Лабіша
- «Дядя Ваня» Антона Чехова (проєкт студентських дебютів Open Mind)[11]
- 2015, 13 лютого — «Олеся. Забута історія кохання» за мотивами повісті «Олеся» Олександра Куприна[12]
- 2016, 14 травня — «Украдене щастя» за п'єсою Івана Франка[13]
- 2018, 3 вересня — «Фрекен Юлія» за п'єсою[en] Августа Стріндберга[14]
- 2015, 7 травня — «Тіні забутих предків» Василя Василька за повістю Михайла Коцюбинського
- 2016, 29 січня — «Останній день літа» за п'єсою «Полювання на качок»[ru] Олександра Вампілова («Сцена 38»)
- 2017, 18 лютого — «Турандот» за мотивами п’єси[en] Карло Ґоцці
- 2018, 12 квітня — «Одруження» за мотивами п’єси[ru] Миколи Гоголя
- 2019, 5 квітня — «Прекрасний рогоносець» за п'єсою[ru] Фернана Кроммелінка[15]
- 2019, 12 грудня — «Підступність і кохання» за однойменною п'єсою Фрідріха Шиллера[16][17]
- 2017, 17 листопада — «Олеся. Містифікація» за мотивами повісті «Олеся» Олександра Куприна[18]
- 2018, 29 листопада — «Перехресні стежки» за мотивами повісті Івана Франка[19]
- 2019, 6 червня — «Лимерівна» за п'єсою Панаса Мирного (камерна сцена)[20]
- 2020, 3 листопада — «Трамвай „Бажання“» за п'єсою Теннессі Вільямса (камерна сцена)[21]
- 2021, 5 травня — «Пер Гюнт» за п'єсою Генріка Ібсена[22]
- 2021, 9 грудня — «Безталанна» за однойменною п'єсою Івана Карпенка-Карого[23][24]
- 2022, 5 липня — «Калігула» за однойменною п'єсою[en] Альбера Камю (камерна сцена). Прем'єру зіграли на сцені Національного академічного драматичного театру ім. Лесі Українки[25][26][27][28][29][30][31]
- 2023, 28 квітня — «Конотопська відьма» за п'єсою Григорія Квітка-Основ'яненка
- 2024, 24 квітня — «Марія Стюарт» за п'єсою Фрідріха Шиллера
2025, 28 лютого - "Макбет" за п'єсою Шекспіра
- 2020, 29 лютого — «Камінний господар» за поемою Лесі Українки[32][33]
- 2023, 26 листопада — «Хазяїн» за п'єсою Івана Карпенка-Карого[34]
- 2022, 10 грудня — «Земля» за однойменною повістю Ольги Кобилянської
- 2023, 27 серпня — «Підступність і кохання» за п'єсою Фрідріха Шиллера
- 2024, 20 червня — «На Русалчин Великдень» опера Миколи Леонтовича за казкою Бориса Грінченка[35]
- Міський Празький театр
- 2024, 19 жовтня — «Перевтілення» Франца Кафки
Remove ads
Нагороди та визнання
- 2015 — Лауреат Міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії» у номінації кращий режисерський дебют (вистава «Дядя Ваня»)
- 2016 — Лауреат одеського міського конкурсу «Прем'єри сезону» (вистава «Тіні забутих предків»)
- 2017 — Лауреат премії «Дзеркало сцени» (всеукраїнський тижневик Дзеркало тижня. Україна) в номінації кращої вистави молодих режисерів (вистава «Украдене щастя»)[36]
- 2019 — Премія імені Леся Курбаса (вистава «Перехресні стежки»)[8]
- 2019 — Номінант премії в галузі театрального мистецтва «Київська пектораль» сезону 2018/19 в номінаціях «Найкраща режисерська робота» та «Найкраща вистава камерної сцени» (вистава «Фрекен Юлія»)
- 2019 — Корона «Дня» — Івану Уривському за сучасну інтерпретацію та переосмислення української і західно-європейської класики у руслі світових трендів перформативних мистецтв (щоденна всеукраїнська газета суспільно-політичної тематики «День»)[37]
- 2020 — Заслужений артист України[3]
- 2024 — Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка за виставу «Конотопська відьма» за повістю Григорія Квітки-Основ'яненка Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка[4].
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads